Acts 19
1 NOW it came to pass that during the time Apollos was at Corinth, Paul, after passing through the upper provinces, came to Ephesus; and finding certain disciples,
Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2 said unto them, Have ye received the Holy Ghost since ye believed? And they said unto him, We have not even heard if the Holy Ghost is given.
рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж казали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3 And he asked them, Into what then were ye baptised? And they replied, Into John’s baptism.
І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4 Then said Paul, John indeed baptised with the baptism of repentance, saying to the people, That they should believe on him who was coming after him, that is, in Christ Jesus.
Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5 Now when they heard it, they were baptised into the name of the Lord Jesus.
Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6 And Paul laying on them his hands, the Holy Ghost came upon them; and they spake with tongues, and prophesied.
І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7 And the men were in all about twelve.
Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8 And entering into the synagogue, he spake boldly during three months, reasoning and persuading the things that concern the kingdom of God.
Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
9 And when some were hardened, and infidel, speaking evil of the way before the people, he withdrew from them, and separated the disciples, discoursing daily in the school of one Tyrannus.
Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
10 And this he did for two years; so that all who dwelt in Asia heard the word of the Lord Jesus, both Jews and Greeks.
Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.
11 And God wrought by the hands of Paul extraordinary miracles;
І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12 so that even from his skin there were brought handkerchiefs and aprons unto the diseased, and their disorders were chased from them, and the evil spirits came out of them.
так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13 Then certain of the Jews, who went about as exorcists, attempted to make mention of the name of the Lord Jesus over those who had evil spirits, saying, We adjure you by Jesus whom Paul preacheth.
Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14 And they were seven sons of Sceva a Jew, a chief priest, who did this.
Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
15 Then the evil spirit replied, Jesus I know, and Paul I know; but who are ye?
Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16 And the man sprang upon them, in whom was the evil spirit, and getting the mastery over them, prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.
І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.
17 And this was known to all, both Jews and Greeks, who dwelt at Ephesus: and fear fell on them all, and they magnified the name of the Lord.
Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса.
18 And many of those who believed came, confessing and declaring their practices.
І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19 And many of those who practised magical arts brought the books, and burned them before all men; and they calculated the prices of them, and found them worth fifty thousand pieces of silver.
Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
20 So mightily did the word of God increase and prevail.
Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
21 Now when these things were accomplished, Paul purposed by the Spirit, passing through Macedonia and Achaia, to go to Jerusalem, saying, That after I have been there, I must see Rome also.
Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
22 Then he dispatched into Macedonia two of those who attended upon him, Timothy and Erastus; while he himself continued a while longer in Asia.
Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув ся) час ув Азиї.
23 And there happened at that time no small disturbance about this way.
Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
24 For a person named Demetrius, a silversmith, who made little temples in silver to represent that of Diana, brought to the artificers no small gain;
Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
25 whom collecting together, with the workmen also of such trinkets, he said, Sirs, ye know that by this employment we make our advantageous livelihood:
Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
26 and ye see and hear how not only at Ephesus, but almost through all Asia, this fellow Paul, by his persuasions, hath perverted a vast multitude, affirming that they are not gods which are made with hands:
та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
27 so that not only is this our trade in danger of falling into contempt, but also that this temple of the great goddess Diana should be counted as nothing, and that henceforth also her magnificence should be utterly destroyed, whom all Asia and the whole world worshippeth.
І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
28 On hearing this then, and being filled with rage, they cried out, saying, Great is Diana of the Ephesians.
Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
29 And the whole city was filled with confusion; and they rushed unanimously into the theatre, dragging with them Gaius and Aristarchus, Macedonians, Paul’s travelling companions.
І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.
30 But though Paul wished to go in to the people, the disciples would not permit him.
Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
31 And some of the Asiarchs also, who were his friends, sent unto him, admonishing him not to venture himself into the theatre.
І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
32 So they were crying out some one thing and some another: for the assembly was a scene of confusion, and the greater part knew not on what account they were collected together.
Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
33 Then out of the crowd they brought forward Alexander, the Jews pushing him on: and Alexander, waving his hand, would fain have addressed his apology to the people.
З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.
34 But when they knew he was a Jew, one shout burst from all, crying for about the space of two hours, Great is Diana of the Ephesians.
Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!
35 Then the recorder having quieted the multitude, said, Men of Ephesus, who indeed is the man that doth not know that the city of the Ephesians is wholly devoted to the great goddess Diana, and to the image which fell down from Jupiter?
Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!
36 These things being then incontrovertible, it becomes you to be quiet, and to do nothing with precipitation.
А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
37 For ye have brought hither these men, neither robbers of the temple, nor blasphemers of your goddess.
Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
38 If then indeed Demetrius and the artificers that are with him have a charge against any man, the courts are held, and there are proconsuls: let them implead one another.
Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного.
39 And if ye have any dispute about other matters, it shall be terminated in a lawful assembly,
А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
40 For we are even in danger of being called to account for this day’s insurrection, there being no cause on account of which we can justify this tumultuary concourse:
Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище.
41 and so saying, he dissolved the assembly.
І, се промовивши, розпустив громаду.
