Зәбур 80
1 «Нилупәрләр» дегән аһаңда; бир гувалиқ; Асаф язған күй: — Қулақ салғайсән, и Исраилниң падичиси, Йүсүпни қой падисидәк беқип йетәклигүчи; И керублар оттурисида Олтарғучи, Нурланғайсән!
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Свідчення. Псалом Асафів. Почуй нас, о Пастирю Ізраїля! Ти, Що ведеш Йосифа, немов отару овець, Котрий сидиш на престолі між херувимами, з’яви Себе
2 Әфраим, Бинямин, Манассәһләрниң алдида қудритиңни қозғиғайсән, Бизләрни қутқузғили кәлгәйсән!
перед Єфремом, Веніаміном і Манассією! Пробуди могутність Свою й прийди, щоб врятувати нас!
3 И Худа, бизни Өз йениңға қайтурғайсән! Җамалиңниң нурини чачқайсән, шунда биз қутқузулимиз!
Боже, віднови нас, засяй обличчям Твоїм, і ми будемо врятовані!
4 И Пәрвәрдигар, самавий қошунларниң Сәрдари болған Худа, Хәлқиңниң дуалириға болған ғәзивиң қачанғичә ялқунлап туриду?
Господи, Боже Воїнств, доки таїтимеш гнів на молитви народу Свого?
5 Сән көз яшлирини уларға озуқ орнида қилдиң, Көз яшлирини қача-қачилап уларға ичкүздуң.
Ти нагодував нас хлібом скорботним, напоїв нас сльозами сповна,
6 Бизни хошнилиримизға талашқа қойдуң; Дүшмәнлиримиз бизни мәсқирә қилишиду.
зробив нас причиною суперечки між сусідами нашими, і глузують з нас вороги наші.
7 И самавий қошунларниң Сәрдари болған Худа, Бизни Өз йениңға қайтурғайсән! Җамалиңниң нурини чачқайсән, шунда биз қутқузулимиз!
Боже Воїнств, віднови нас, засяй обличчям Твоїм, і ми будемо врятовані!
8 Сән Мисирдин бир түп үзүм көчитини елип кәлдиң; Ят әлләрни һайдиветип, орниға уни тиктиң.
Ти приніс з Єгипту виноградну галузку, прогнав народи, а її насадив.
9 Униң алдида йәрни кәң ачтиң; У чоңқур йилтиз тартип, пүтүн зиминға йейилди.
Ти очистив місце для неї – вона пустила своє коріння й наповнила землю.
10 Униң сайиси тағларни қаплиди; Ғоллири қудрәтлик кедир дәрәқлиридәк өсти;
Гори вкрилися її тінню, і кедри могутні – її гілками.
11 У шахлирини деңизғичә, Пиләклирини [Әфрат] дәрияси бойлириғичә узартти.
Розкинула свої пагони аж до моря і аж до ріки [Євфрат] – своє молоде галуззя.
12 Сән немишкә униң қашалирини бузуп, Мевисини өтүп кетиватқанларниң үзүп елишиға йол қойдуң?
Навіщо ж зруйнував Ти її огорожу, так що плоди її зривають усі перехожі?
13 Мана орманлиқтики явайи тоңғузлар уни йериватиду, Даладики һайванатлар униңдин озуқлиниду.
Підриває її вепр лісовий, і все, що рухається на полях, об’їдає її.
14 И самавий қошунларниң Сәрдари болған Худа, Сәндин өтүнимизки, Йенимизға қайтқайсән! Әрштин һалимизға нәзәр салғайсән, Келип бу үзүм телидин хәвәр алғайсән!
Боже Воїнств, повернися до нас, поглянь із небес, на нас подивися! Збережи цю виноградну лозу,
15 Йәни оң қолуң тиккән бу йилтиздин, Өзүң үчүн мәзмут йетиштүргән бу оғлуңдин хәвәр алғайсән!
це коріння, яке насадила Твоя правиця, галуззя, яке Ти зміцнив для Себе.
16 Мана у отта көйдүрүлди, Кесиветилди; Йүзүңдики тәнбиһий қаришиңни көрүп улар һалак болмақта;
Вогнем обпалена, обсічена [лоза], від докорів Твоїх гине [люд Твій].
17 Қолуңни оң қолуңдики адәмгә, Йәни Өзүң үчүн мәзмут йетиштүргән Инсан оғлиға қондурғайсән;
Нехай рука Твоя буде над мужем правиці Твоєї, над сином людським, якого Ти зміцнив для Себе.
18 Шундақ қилғанда биз Сәндин һәргиз чекинмәймиз; Бизни йеңилиғайсән, шунда биз намиңни чақирип Саңа илтиҗа қилимиз.
Тоді ми не відступимо від Тебе; оживи нас, і будемо кликати ім’я Твоє.
19 И Пәрвәрдигар, самавий қошунларниң Сәрдари болған Худа, Бизни Өз йениңға қайтурғайсән! Җамалиңниң нурини чачқайсән, шунда биз қутқузулимиз!
Господи, Боже Воїнств, віднови нас! Нехай засяє над нами обличчя Твоє, і ми будемо врятовані!
