Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Das Lied der Lieder, von Salomo.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Er küsse mich mit seines Mundes Küssen! Denn deine Liebkosungen sind besser als Wein.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Lieblich duften deine Salben; dein Name ist wie ausgegossenes Öl: darum haben dich Jungfrauen lieb!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Ziehe mich dir nach, so laufen wir! Der König hat mich in seine Gemächer gebracht; wir wollen jauchzen und uns deiner freuen, deine Liebkosungen preisen, mehr als Wein; mit Recht haben sie dich lieb!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Schwarz bin ich, aber lieblich, ihr Töchter Jerusalems, wie die Zelte Kedars, wie die Vorhänge Salomos.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Seht mich nicht an, weil ich so schwärzlich bin, weil die Sonne mich verbrannt hat! Meiner Mutter Söhne zürnten mir, sie setzten mich zur Hüterin der Weinberge; meinen eigenen Weinberg hütete ich nicht!
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Tue mir doch kund, o du, den meine Seele liebt: Wo gehst du zur Weide? Wo hältst du Mittagsrast? Warum soll ich wie eine Vermummte bei den Herden deiner Genossen sein?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Ist es dir nicht bekannt, du Schönste unter den Weibern, so gehe nur hinaus, den Spuren der Schafe nach, und weide deine Zicklein bei den Wohnungen der Hirten!
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Meiner Stute an den Wagen des Pharao vergleiche ich dich, meine Freundin!
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Deine Wangen sind lieblich in den Ketten, dein Hals in den Perlenschnüren!
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Wir wollen dir goldene Ketten machen mit silbernen Punkten!
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Solange der König an seiner Tafel war, gab meine Narde ihren Geruch.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Mein Freund ist mir ein Myrrhenbüschel, das zwischen meinen Brüsten ruht.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Mein Freund ist mir eine Cypertraube aus den Weinbergen von Engedi!
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Siehe, du bist schön, meine Freundin, siehe, du bist schön, deine Augen sind Tauben!
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Siehe, du bist schön, mein Freund, so gar lieblich!
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Ja, unser Lager ist grün. Zedern sind unsres Hauses Balken, Zypressen unser Getäfel.
