Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Senhor Deus da minha salvação, diante de ti tenho clamado de dia e de noite.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Chegue a minha oração perante a tua face, inclina os teus ouvidos ao meu clamor;
Porque a minha alma está cheia de angustias, e a minha vida se approxima da sepultura. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
Estou contado com aquelles que descem ao abysmo: estou como homem sem forças,
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Apartado entre os mortos, como os feridos de morte que jazem na sepultura, dos quaes te não lembras mais, e estão cortados da tua mão.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Pozeste-me no abysmo mais profundo, em trevas e nas profundezas.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Sobre mim peza o teu furor: tu me affligiste com todas as tuas ondas (Selah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Alongaste de mim os meus conhecidos, pozeste-me em extrema abominação para com elles: estou fechado, e não posso sair.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
A minha vista desmaia por causa da afflicção: Senhor, tenho clamado a ti todo o dia, tenho estendido para ti as minhas mãos.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Mostrarás tu maravilhas aos mortos, ou os mortos se levantarão e te louvarão? (Selah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Será annunciada a tua benignidade na sepultura, ou a tua fidelidade na perdição?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Saber-se-hão as tuas maravilhas nas trevas, e a tua justiça na terra do esquecimento?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Eu, porém, Senhor, tenho clamado a ti, e de madrugada te esperará a minha oração.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Senhor, porque rejeitas a minha alma? porque escondes de mim a tua face?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Estou afflicto, e prestes tenho estado a morrer desde a minha mocidade: emquanto soffro os teus terrores, estou distrahido.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
A tua ardente indignação sobre mim vae passando: os teus terrores me teem retalhado.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
Elles me rodeiam todo o dia como agua; elles juntos me sitiam.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Desviaste para longe de mim amigos e companheiros, e os meus conhecidos estão em trevas.
