Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Words of Lemuel, a king, a declaration that his mother taught him:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
“What, my son? And what, son of my womb? And what, son of my vows?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Do not give your strength to women, And your ways to wiping away of kings.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
[It is] not for kings, O Lemuel, Not for kings, to drink wine, And for princes—a desire of strong drink.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Lest he drink, and forget the decree, And change the judgment of any of the sons of affliction.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Give strong drink to the perishing, And wine to the bitter in soul,
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
He drinks, and forgets his poverty, And he does not remember his misery again.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Open your mouth for the mute, For the right of all sons of change.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Open your mouth, judge righteously, Both the cause of the poor and needy!”
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
[ALEPH-BET] A woman of worth who finds? Indeed, her price [is] far above rubies.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
The heart of her husband has trusted in her, And he does not lack spoil.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
She has done him good, and not evil, All [the] days of her life.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
She has sought wool and flax, And with delight she works [with] her hands.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
She has been as ships of the merchant, She brings in her bread from afar.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Indeed, she rises while yet night, And gives food to her household, And a portion to her girls.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
She has considered a field, and takes it, She has planted a vineyard from the fruit of her hands.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
She has girded her loins with might, And strengthens her arms.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
She has perceived when her merchandise [is] good, Her lamp is not extinguished in the night.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
She has sent forth her hands on a spindle, And her hands have held a distaff.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
She has spread forth her hand to the poor, Indeed, she sent forth her hands to the needy.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
She is not afraid of her household from snow, For all her household are clothed [with] scarlet.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
She has made ornamental coverings for herself, Silk and purple [are] her clothing.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Her husband is known in the gates, In his sitting with [the] elderly of [the] land.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
She has made linen garments, and sells, And she has given a girdle to the merchant.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Strength and honor [are] her clothing, And she rejoices at a latter day.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
She has opened her mouth in wisdom, And the law of kindness [is] on her tongue.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
She [is] watching the ways of her household, And she does not eat bread of sloth.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Her sons have risen up, and pronounce her blessed, Her husband, and he praises her,
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
“The daughters who have done worthily [are] many, You have gone up above them all.”
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Favor [is] deceitful, and beauty [is] vain, A woman fearing YHWH, she may boast herself.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Give to her of the fruit of her hands, And her works praise her in the gates!
