Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Думите на Маасовия цар Лемуил, Които го поучи майка му:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Що, сине мой? и що, сине на утробата ми? И що, сине на моите обреци?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не давай силата си на жените, Нито пътищата си на тези, които погубват царете.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Не е за царете, Лемуиле, не е за царете да пият вино, Нито за князете да кажат: Где е спиртното питие?
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Да не би, като се напият, да забравят закона И да онеправдаят угнетяваните.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Давайте спиртно питие на оня, който загива И вино на огорчения духом.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
За да пие и да забрави сиромашията си, И да не помни вече окаяността си.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Отваряй устата си за безгласния, За делото на всички, които загиват;
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Отваряй устата си, съди справедливо. И раздавай правосъдие на сиромаха и немотния.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Кой може да намери добродетелна жена? Защото тя е много по-ценна от скъпоценни камъни.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Сърцето на мъжа й уповава на нея; И не ще му липсва печалба.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Тя ще му донася добро, а не зло, През всичките дни на живота си.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Търси вълна и лен, И работи с ръцете си това що й е угодно.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Тя е като търговските кораби, - Донася храната си от далеч.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
При това, става докле е още нощ, И дава храна на дома си, И определената работа на слугините си.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Разглежда нива, и я купува; От плода на ръцете си сади лозе.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Опасва кръста си със сила И уякчава мишците си.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Като схваща, че търгуването и е полезно. Светилникът й не угасва през нощта.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Туря ръцете си на вретеното, И държи в ръката си хурката.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Отваря ръката си на сиромасите, Да! простира ръцете си към немотните.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Не се бои от снега за дома си; Защото всичките й домашни са облечени с двойни дрехи.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Прави си завивки от дамаска; Облеклото и е висон и морав плат.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Мъжът и е познат в портите, Когато седи между местните старейшини.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Тя тъче ленено платно и го продава, И доставя пояси на търговците;
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Сила и достолепие са облеклото й; И тя гледа весело към бъдещето.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Отваря устата си с мъдрост, И законът на езика й е благ.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Добре внимава в управлението на дома си, И хляб на леност не яде.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Чадата й стават и я ублажават; И мъжът й я хвали казвайки:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Много дъщери са се държали достойно, Но ти надмина всичките.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Прелестта е измамлива и красотата е лъх; Но жена, която се бои от Господа, тя ще бъде похвалена.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Дайте й от плода на ръцете й, И делата й нека я хвалят в портите.
