Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Das Lied der Lieder, von Salomo.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Er küsse mich mit seines Mundes Küssen; denn lieblicher als Wein ist deine Liebe.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Lieblich duften deine Salben; wie ausgegossenes Öl ist dein Name, darum haben dich Jungfrauen lieb.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Zieh mich dir nach; o, laß uns eilen! - mich führte der König in seine Gemächer - Wir wollen jubeln und uns deiner freuen, deine Liebe preisen mehr als den Wein; mit Recht lieben sie dich!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Schwarz bin ich, doch lieblich, ihr Töchter Jerusalems! wie Kedars Gezelte, wie Salomos Zeltdecken.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Seht mich nicht an, daß ich so schwärzlich bin, daß die Sonne mich verbrannt hat. Die Söhne meiner Mutter zürnten auf mich; sie bestellten mich zur Weinbergshüterin - meinen eigenen Weinberg habe ich nicht gehütet!
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Thu' mir kund, o du, den meine Seele liebt: Wo weidest du? wo lagerst du am Mittag? Denn warum soll ich wie eine Vermummte sein bei den Herden deiner Genossen?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Wenn du's nicht weißt, o du schönste unter den Frauen, so geh' doch hinaus den Spuren der Herde nach und weide deine Zicklein bei den Hütten der Hirten.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Den Stuten am Pharaowagen vergleiche ich dich, meine Freundin.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Lieblich stehn deinen Wangen die Gehänge, deinem Halse die Schnüre.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Gehänge von Gold wollen wir dir machen mit silbernen Punkten.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
So lange der König auf seinem Ruhepolster weilte, gab meine Narde ihren Duft.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Mein Geliebter ist mir das Balsambündel, das an meinem Busen ruht.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Die Cyprusdolde in Engedis Weinbergen ist mein Geliebter mir.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Wie schön bist du, meine Freundin; wie schön bist du! Deine Augen sind Taubenaugen.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Wie schön bist du, mein Geliebter, ja holdselig; ja immer grün ist unser Lager.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Die Balken unseres Hauses sind Cedern, unser Getäfel Cypressen.
