Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
The Song of Songs, which pertaineth to Solomon.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
[SHE] Let him kiss me with the kisses of his mouth! [THEY] For better are thy caresses than wine:
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Like the fragrance of thy precious oils, Oil poured out, is thy name, For this cause, virgins love thee.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
[SHE] Draw me! [THEY] After thee, will we run! [SHE] The king, hath brought me, into his chambers. [THEY] We will exult and rejoice in thee, we will mention thy caresses, beyond wine, Sincerely they love thee.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
[SHE] Swarthy, I am but comely, ye daughters of Jerusalem. [THEY] Like the tents of Kedar, like the curtains of Solomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
[SHE] Do not look on me, because, I, am so swarthy, because the sun hath scorched me, —My mother’s sons, were angry with me, they set me to keep the vineyards, Mine own vineyard, have I not kept. …
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Tell me, thou loved of my soul! Where wilt thou pasture thy flock? Where wilt thou let them recline at noon? For why should I be as one that wrappeth a veil about her, by the flocks of thy companions?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
[HE] If thou know not of thyself, most beautiful among women! get thee forth in the footsteps of the flock, and pasture thy kids by the huts of the shepherds. …
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
To a mare of mine, in the chariots of Pharaoh, have I likened thee, my fair one!
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Comely are thy cheeks, with bead-rows, thy neck, with strings of gems.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
[THEY] Rows of golden ornaments, will we make thee, with studs of silver.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
[SHE] By the time the king is in his circle, my nard, will have given out its fragrance:
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
A bag of myrrh, is my beloved to me, between my breasts, shall it tarry the night!
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
A cluster of henna, is my beloved to me, in the vineyards of En-gedi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
[HE] Lo! thou art beautiful my fair one, lo! thou art beautiful, Thine eyes, [are] doves!
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
[SHE] Lo! thou art beautiful, my beloved, Yea delightful! [BOTH] Yea! our couch, is covered with leaves:
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
The beams of our house, are cedars, Our fretted ceiling, is cypress-trees.
