Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
The Song of songs, which is Solomon’s.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Let him kiss me with the kisses of his mouth: for thy love is better than wine.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Thine ointments have a goodly fragrance; thy name is [as] ointment poured forth; therefore do the virgins love thee.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Draw me; we will run after thee: the king hath brought me into his chambers: we will be glad and rejoice in thee, we will make mention of thy love more than of wine: rightly do they love thee.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
I am black, but comely, O ye daughters of Jerusalem, as the tents of Kedar, as the curtains of Solomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Look not upon me, because I am swarthy, because the sun hath scorched me. My mother’s sons were incensed against me, they made me keeper of the vineyards; [but] mine own vineyard have I not kept.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Tell me, O thou whom my soul loveth, where thou feedest [thy flock], where thou makest [it] to rest at noon: for why should I be as one that is veiled beside the flocks of thy companions?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
If thou know not, O thou fairest among women, go thy way forth by the footsteps of the flock, and feed thy kids beside the shepherds’ tents.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
I have compared thee, O my love, to a steed in Pharaoh’s chariots.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Thy cheeks are comely with plaits [of hair], thy neck with strings of jewels
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
We will make thee plaits of gold with studs of silver.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
While the king sat at his table, my spikenard sent forth its fragrance.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
My beloved is unto me [as] a bundle of myrrh, that lieth betwixt my breasts.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
My beloved is unto me [as] a cluster of henna-flowers in the vineyards of En-gedi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Behold, thou art fair, my love; behold, thou art fair; thine eyes are [as] doves.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Behold, thou art fair, my beloved, yea, pleasant: also our couch is green.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
The beams of our house are cedars, [and] our rafters are firs.
