Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
The Song of Songs, which is by Solomon.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
[[M.]] O that he would kiss me with one of the kisses of his mouth! For thy love is better than wine.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Because of the savor of thy precious perfumes, (Thy name is like fragrant oil poured forth, ) Therefore do the virgins love thee.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Draw me after thee; let us run! The king hath led me to his chambers! We will be glad and rejoice in thee; We will praise thy love more than wine. Justly do they love thee!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
I am black, but comely, O ye daughters of Jerusalem, As the tents of Kedar, as the curtains of Solomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Gaze not upon me because I am black, Because the sun hath looked upon me! My mother's sons were angry with me; They made me keeper of the vineyards; My vineyard, my own, have I not kept.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Tell me, thou whom my soul loveth, where thou feedest thy flock, Where thou leadest it to rest at noon; For why should I be like a veiled one by the flocks of thy companions?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
[[Lad.]] If thou know not, O thou fairest among women, Trace thou thy way by the tracks of the flock, And feed thy kids beside the shepherds' tents!
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
[[Lov.]] To the horses in the chariots of Pharaoh Do I compare thee, my love!
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Comely are thy cheeks with rows of jewels, Thy neck with strings of pearls.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Golden chains will we make for thee, With studs of silver.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
[[M.]] While the king reclineth at his table, My spikenard sendeth forth its fragrance.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
A bunch of myrrh is my beloved to me; He shall abide between my breasts.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
My beloved is to me a cluster of henna-flowers From the gardens of Engedi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
[[Lov.]] Behold, thou art fair, my love; behold, thou art fair! Thine eyes are doves.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
[[M.]] Behold, thou art fair, my beloved, yea, lovely; And green is our bed.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
The cedars are the beams of our house, And its roof the cypresses.
