До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
ⲁ̅ⲧⲁϫⲟⲟⲥ ϭⲉ ϫⲉ ⲙⲏ ⲁⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲕⲁ ⲡⲉϥⲗⲁⲟⲥ ⲛⲥⲱϥ ⲛⲛⲉⲥϣⲱⲡⲉ ⲕⲁⲓ ⲅⲁⲣ ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱ ⲁⲛⲅ ⲟⲩⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲉⲥⲡⲉⲣⲙⲁ ⲛⲁⲃⲣⲁϩⲁⲙ ⲧⲉⲫⲩⲗⲏ ⲛⲃⲉⲛⲓⲁⲙⲉⲓⲛ
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
ⲃ̅ⲙⲡⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲕⲁ ⲡⲉϥⲗⲁⲟⲥ ⲛⲥⲱϥ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲥⲟⲩⲱⲛϥ ϫⲓⲛ ⲛϣⲟⲣⲡ ⲏ ⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ϫⲉ ϣⲁⲣⲉ ⲧⲉⲅⲣⲁⲫⲏ ϫⲟⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩ ϩⲛ ϩⲏⲗⲉⲓⲁⲥ ⲛⲑⲉ ⲉϣⲁϥⲥⲙⲙⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
ⲅ̅ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲛⲉⲕⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲁⲩⲙⲟⲟⲩⲧⲟⲩ ⲛⲉⲕⲑⲩⲥⲓⲁⲥⲧⲏⲣⲓⲟⲛ ⲁⲩϣⲣϣⲱⲣⲟⲩ ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉⲛⲧⲁⲓϣⲱϫⲡ ⲙⲁⲩⲁⲁⲧ ⲁⲩⲱ ⲥⲉϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ⲧⲁⲯⲩⲭⲏ
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
ⲇ̅ⲁⲗⲗⲁ ⲉϣⲁⲣⲉ ⲡϣⲁϫⲉ ϫⲟⲟⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲟⲩ ϫⲉ ⲁⲓϣⲱϫⲡ ⲛⲁⲓ ⲛⲥⲁϣϥ ⲛϣⲟ ⲛⲣⲱⲙⲉ ⲛⲁⲓ ⲉⲧⲉ ⲙⲡⲟⲩⲕⲗϫⲡⲁⲧ ⲛⲧⲃⲁϩⲁⲗ
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
ⲉ̅ⲧⲁⲓ ϭⲉ ⲟⲛ ⲧⲉ ⲑⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲓⲕⲉⲟⲩⲟⲉⲓϣ ⲟⲩϣⲱϫⲡ ⲡⲉⲛⲧⲁϥϣⲱⲡⲉ ⲕⲁⲧⲁ ⲟⲩⲙⲛⲧⲥⲱⲧⲡ ⲛⲭⲁⲣⲓⲥ
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
ⲋ̅ⲉⲓ ⲧⲉ ⲉϣϫⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲭⲁⲣⲓⲥ ⲉⲓⲉ ⲟⲩⲉⲃⲟⲗ ϭⲉ ⲁⲛ ⲡⲉ ϩⲛ ⲛⲉϩⲃⲏⲩⲉ ⲙⲙⲟⲛ ⲧⲉⲭⲁⲣⲓⲥ ϭⲉ ⲛⲁⲣⲭⲁⲣⲓⲥ ⲁⲛ
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
ⲍ̅ⲟⲩ ϭⲉ ⲡⲉⲧⲉⲣⲉ ⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲱϥ ⲡⲁⲓ ⲙⲡϥⲙⲁⲧⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲧⲙⲛⲧⲥⲱⲧⲡ ⲇⲉ ⲙⲁⲧⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲡⲕⲉⲥⲉⲉⲡⲉ ⲇⲉ ⲧⲱⲙ ⲛϩⲏⲧ
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
ⲏ̅ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲧⲥⲏϩ ϫⲉ ⲁⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϯⲛⲁⲩ ⲛⲟⲩⲡⲛⲁ ⲛⲙⲕⲁϩ ⲛϩⲏⲧ ϩⲉⲛⲃⲁⲗ ⲉⲧⲙⲛⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲱ ϩⲉⲛⲙⲁⲁϫⲉ ⲉⲧⲙⲥⲱⲧⲙ ϣⲁ ϩⲣⲁⲓ ⲉⲡⲟⲟⲩ ⲛϩⲟⲟⲩ
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
ⲑ̅ϣⲁⲣⲉ ⲇⲁⲩⲉⲓⲇ ⲟⲛ ϫⲟⲟⲥ ϫⲉ ⲙⲁⲣⲉ ⲧⲉⲩⲧⲣⲁⲡⲉⲍⲁ ϣⲱⲡⲉ ⲛⲁⲩ ⲉⲩϭⲟⲣϭⲥ ⲙⲛ ⲟⲩⲡⲁϣ ⲁⲩⲱ ⲟⲩⲥⲕⲁⲛⲇⲁⲗⲟⲛ ⲙⲛ ⲟⲩⲧⲱⲱⲃⲉ ⲛⲁⲩ
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
ⲓ̅ⲙⲁⲣⲟⲩⲣⲕⲁⲕⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲩⲃⲁⲗ ⲉⲧⲙⲛⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲱ ⲧⲉⲩϫⲓⲥⲉ ⲛⲅⲟⲗⲕⲥ ⲛⲥⲏⲩ ⲛⲓⲙ
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
ⲓ̅ⲁ̅ⲧⲁϫⲟⲟⲥ ϭⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲩϫⲱⲣⲡ ϫⲉ ⲉⲩⲉϩⲉ ⲛⲛⲉⲥϣⲱⲡⲉ ⲁⲗⲗⲁ ϩⲙ ⲡⲉⲩϩⲉ ⲁⲡⲉⲩϫⲁⲓ ϣⲱⲡⲉ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲡϯⲕⲱϩ ⲛⲁⲩ
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
ⲓ̅ⲃ̅ⲉϣϫⲉ ⲁⲡⲉⲩϩⲉ ⲇⲉ ⲣⲙⲛⲧⲣⲙⲙⲁⲟ ⲙⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲁⲡⲉⲩϣⲱⲱⲧ ⲣⲙⲛⲧⲣⲙⲙⲁⲟ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲓⲉ ⲟⲩⲏⲣ ⲛϩⲟⲩⲟ ⲡⲉ ⲡⲉⲩϫⲱⲕ
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
ⲓ̅ⲅ̅ϯϫⲱ ⲇⲉ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲡϩⲟⲥⲟⲛ ⲅⲁⲣ ⲁⲛⲅ ⲡⲁⲡⲟⲥⲧⲟⲗⲟⲥ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ϯϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲛⲧⲁⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲓⲁ
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
ⲓ̅ⲇ̅ϫⲉ ⲉⲓⲉϯⲕⲱϩ ⲛⲧⲁⲥⲁⲣⲝ ⲧⲁⲧⲟⲩϫⲉ ϩⲟⲓⲛⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
ⲓ̅ⲉ̅ⲉϣϫⲉ ⲁⲡⲉⲩⲧⲥⲧⲟ ⲅⲁⲣ ⲉⲃⲟⲗ ⲣϩⲱⲧⲡ ⲙⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲉⲓⲉ ⲟⲩⲏⲣ ⲡⲉ ⲡⲉⲩϣⲟⲡⲟⲩ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛⲥⲁ ⲡⲧⲱⲟⲩⲛ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲛⲉⲧⲙⲟⲟⲩⲧ
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
ⲓ̅ⲋ̅ⲉϣϫⲉ ⲡⲉⲑⲁⲃ ⲅⲁⲣ ⲟⲩⲁⲁⲃ ⲉⲓⲉ ⲡⲕⲉⲟⲩⲱϣⲙ ⲟⲩⲁⲁⲃ ⲁⲩⲱ ⲉϣϫⲉ ⲧⲛⲟⲩⲛⲉ ⲟⲩⲁⲁⲃ ⲉⲓⲉ ⲛⲉⲥⲕⲉⲕⲗⲁⲇⲟⲥ
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
ⲓ̅ⲍ̅ⲉϣϫⲉ ϩⲟⲓⲛⲉ ⲇⲉ ⲛⲛⲉⲕⲗⲁⲇⲟⲥ ⲁⲩϣⲁⲁⲧⲟⲩ ⲛⲧⲟⲕ ⲇⲉ ⲛⲧⲕ ⲟⲩⲃⲱ ⲛϫⲓⲧϩⲟⲟⲩⲧ ⲁⲩⲧⲟϭⲕ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁⲕϣⲱⲡⲉ ⲛⲕⲟⲓⲛⲱⲛⲟⲥ ⲉⲡⲕⲛⲛⲉ ⲛⲧⲛⲟⲩⲛⲉ ⲛⲧⲃⲱ ⲛϫⲟⲉⲓⲧ
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
ⲓ̅ⲏ̅ⲙⲡⲣϣⲟⲩϣⲟⲩ ⲙⲙⲟⲕ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲕⲗⲁⲇⲟⲥ ⲉϣϫⲉ ⲕϣⲟⲩϣⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲙⲟⲕ ⲛⲧⲟⲕ ⲁⲛ ⲉⲧϥⲓ ϩⲁ ⲧⲛⲟⲩⲛⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲧⲛⲟⲩⲛⲉ ⲧⲉⲧϥⲓ ϩⲁⲣⲟⲕ
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
ⲓ̅ⲑ̅ⲕⲛⲁϫⲟⲟⲥ ϭⲉ ⲛⲁⲓ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲩϣⲉⲧ ϩⲉⲛⲕⲗⲁⲇⲟⲥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲧⲟϭⲧ
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
ⲕ̅ⲕⲁⲗⲱⲥ ϩⲛ ⲟⲩⲙⲛⲧⲁⲡⲓⲥⲧⲟⲥ ⲁⲩϣⲁⲁⲧⲟⲩ ⲛⲧⲟⲕ ⲇⲉ ⲉⲕⲁϩⲉⲣⲁⲧⲕ ϩⲛ ⲧⲡⲓⲥⲧⲓⲥ ⲙⲡⲣϫⲓⲥⲉ ϭⲉ ⲛϩⲏⲧ ⲁⲗⲗⲁ ⲁⲣⲓϩⲟⲧⲉ
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
ⲕ̅ⲁ̅ⲉϣϫⲉ ⲙⲡⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲅⲁⲣ ϯⲥⲟ ⲉⲛⲉⲕⲗⲁⲇⲟⲥ ⲉⲧⲉϩⲱⲟⲩ ⲛⲉ ⲛϥⲛⲁϯⲥⲟ ϩⲱⲱⲕ ⲁⲛ ⲉⲣⲟⲕ
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲛⲁⲩ ϭⲉ ⲉⲧⲙⲛⲧⲭⲣⲏⲥⲧⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲧⲙⲛⲧⲣⲉϥϣⲱⲱⲧ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲧⲙⲛⲧⲣⲉϥϣⲱⲱⲧ ⲙⲉⲛ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲛⲧⲁⲩϩⲉ ⲧⲙⲛⲧⲭⲣⲏⲥⲧⲟⲥ ⲇⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉϫⲱⲕ ⲉⲕϣⲁⲛϭⲱ ϩⲛ ⲧⲙⲛⲧⲭⲣⲏⲥⲧⲟⲥ ⲉϣⲱⲡⲉ ⲙⲙⲟⲛ ϩⲱⲱⲕ ⲥⲉⲛⲁϣⲁⲁⲧⲕ
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
ⲕ̅ⲅ̅ⲛⲕⲟⲟⲩⲉ ϩⲱⲟⲩ ⲉⲩϣⲁⲛⲧⲙϭⲱ ϩⲛ ⲧⲉⲩⲙⲛⲧⲁⲧⲛⲁϩⲧⲉ ⲥⲉⲛⲁⲧⲟϭⲟⲩ ⲟⲩⲛϭⲟⲙ ⲅⲁⲣ ⲟⲛ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲧⲟϭⲟⲩ
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
ⲕ̅ⲇ̅ⲉϣϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲅⲁⲣ ⲛⲧⲁⲩ ϣⲁⲁⲧⲕ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲟⲩⲃⲱ ⲛϫⲓⲧϩⲟⲟⲩⲧ ⲛⲁⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲡⲁⲣⲁ ⲧⲉⲕⲙⲓⲛⲉ ⲁⲩⲧⲟϭⲕ ⲉⲩⲃⲱ ⲛϫⲓⲧⲛⲟⲩⲧⲙ ⲡⲟⲥⲱ ⲙⲁⲗⲗⲟⲛ ⲛⲁⲓ ⲉϩⲟⲓⲛⲉ ⲣⲱ ⲛⲉ ⲥⲉⲛⲁⲧⲟϭ ⲟⲩ ⲉⲧⲉⲩⲃⲱ ⲛϫⲟⲉⲓⲧ ⲙⲙⲓⲛ ⲙⲙⲟⲟⲩ
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
ⲕ̅ⲉ̅ϯⲟⲩⲱϣ ⲇⲉ ⲉⲧⲣⲉⲧⲛⲉⲓⲙⲉ ⲛⲁⲥⲛⲏⲩ ⲉⲡⲉⲉⲓⲙⲩⲥⲧⲏⲣⲓⲟⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲛⲛⲉⲧⲛϣⲱⲡⲉ ⲛⲏⲧⲛ ⲛⲥⲁⲃⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲟⲩⲧⲱⲙ ⲛϩⲏⲧ ϣⲱⲡⲉ ⲛϩⲟⲓⲛⲉ ⲙⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ϣⲁⲛⲧⲉⲡϫⲱⲕ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲓ ⲉϩⲟⲩⲛ
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
ⲕ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲑⲉ ⲛⲧⲉ ⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ⲧⲏⲣϥ ⲟⲩϫⲁⲓ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲧⲥⲏϩ ϫⲉ ϥⲛⲏⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲥⲓⲱⲛ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲧⲛⲟⲩϩⲙ ⲛϥⲕⲧⲉⲙⲙⲛⲧϣⲁϥⲧⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲓⲁⲕⲱⲃ
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
ⲕ̅ⲍ̅ⲁⲩⲱ ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲧⲇⲓⲁⲑⲏⲕⲏ ⲉⲧϣⲟⲟⲡ ⲛⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲟⲟⲧ ⲉⲓϣⲁⲛⲕⲱ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛⲉⲩⲛⲟⲃⲉ
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
ⲕ̅ⲏ̅ⲕⲁⲧⲁ ⲙⲉⲛ ⲙⲡⲉⲩⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲟⲛ ⲁⲩⲣϫⲁϫⲉ ⲉⲧⲃⲉ ⲧⲏⲩⲧⲛ ⲕⲁⲧⲁ ⲧⲉ ⲧⲙⲛⲧⲥⲱⲧⲡ ϩⲉⲛⲙⲉⲣⲓⲧ ⲛⲉ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲉⲩⲉⲓⲟⲧⲉ
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
ⲕ̅ⲑ̅ϩⲉⲛⲁⲧⲣϩⲧⲏϥ ⲅⲁⲣ ⲛⲉ ⲛⲉⲭⲁⲣⲓⲥⲙⲁ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲙⲛ ⲡⲉϥⲧⲱϩⲙ
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
ⲗ̅ⲛⲑⲉ ⲅⲁⲣ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲙⲡⲓⲟⲩⲟⲉⲓϣ ⲉⲛⲧⲁⲧⲉⲧⲛⲣⲁⲧⲛⲁϩⲧⲉ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲩⲛⲁ ⲛⲏⲧⲛ ϩⲛ ⲧⲙⲛⲧⲁⲧⲛⲁϩⲧⲉ ⲛⲛⲁⲓ
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
ⲗ̅ⲁ̅ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲑⲉ ⲛⲛⲁⲓ ϩⲱⲟⲩ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲉⲁⲩⲣⲁⲧⲛⲁϩⲧⲉ ⲉⲡⲉⲧⲛⲛⲁ ϫⲉⲕⲁⲥ ϩⲱⲟⲩ ⲉⲩⲉⲛⲁ ⲛⲁⲩ ⲙⲛⲛⲥⲱⲥ
ⲗ̅ⲃ̅ⲁⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲅⲁⲣ ⲉⲧⲡⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲩⲙⲛⲧⲁⲧⲛⲁϩⲧⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉϥⲉⲛⲁ ⲛⲁⲩ ⲧⲏⲣⲟⲩ (eleēsē g1653)
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
ⲗ̅ⲅ̅ⲱ ⲡϣⲓⲕ ⲛⲧⲙⲛⲧⲣⲙⲙⲁⲟ ⲙⲛ ⲧⲥⲟⲫⲓⲁ ⲁⲩⲱ ⲡⲥⲟⲟⲩⲛ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲑⲉ ⲉⲧⲉ ⲛⲉⲩⲉϣⲙⲉϣⲧ ⲛϩⲁⲡ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲁⲩⲱ ⲉⲧⲉ ⲛⲉⲩⲉϣⲛⲣⲁⲧⲟⲩ ⲛⲛⲉϥϩⲓⲟⲟⲩⲉ
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
ⲗ̅ⲇ̅ⲛⲓⲙ ⲅⲁⲣ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲉⲓⲙⲉ ⲉⲡϩⲏⲧ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲡⲁⲓ ⲉⲧⲛⲁⲧⲥⲁⲃⲉ ⲉⲓⲁⲧϥ ⲉⲃⲟⲗ ⲏ ⲛⲓⲙ ⲡⲉⲛⲧⲁϥϣⲱⲡⲉ ⲛⲁϥ ⲛⲣⲉϥϫⲓϣⲟϫⲛⲉ
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
ⲗ̅ⲉ̅ⲏ ⲛⲓⲙ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲉⲓⲣⲉ ⲛⲁϥ ⲛϣⲟⲣⲡ ⲧⲁⲣⲉϥⲧⲟⲩⲉⲓⲟ ⲛⲁϥ
