Псалми 89
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
Поучение на Етана Езраева. Господи, до века ще възпявам Твоите милости; С устата си ще известявам Твоята вярност из род в род.
2 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
Защото рекох: Милостта Ти ще се съгради за до века; На самите небеса ще утвърдиш верността Си.
3 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
Ти каза: Направил съм завет с избрания Си, Заклел съм се на слугата Си Давида, казвайки:
4 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
Ще утвърдя потомството ти за винаги, И ще съзидам престола ти из род в род. (Села)
5 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
И небесата ще възпяват Твоите чудеса, Господи, Също и Твоята вярност, в събранието на светиите.
6 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Защото на небето кой може да се сравни с Господа? Между синовете на силните кой може да се уподоби Господу?
7 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Бог е твърде ужасен в съвета на светиите, И достопочитаем повече от всички, които са около Него.
8 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
Господи Боже на Силите, кой е могъщ Господ като Тебе? Твоята вярност Те окръжава.
9 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Ти владееш над надигането на морето; Когато се подигат вълните му, Ти ги укротяваш.
10 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Ти си съкрушил Египет като някого смъртно ранен; С мощната си мишца си разпръснал враговете Си.
11 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Твои са небесата, Твоя е земята; Вселената и всичко що има в нея - Ти си ги основал.
12 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Север и юг - Ти си ги създал; Тавор и Ермон се радват в името Ти.
13 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Ти имаш крепка мишца; Силна е ръката Ти, и издигната десницата Ти.
14 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Правда и правосъдие са основа на престола Ти; Милост и истина ходят пред Твоето лице.
15 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
Блажени людете, които познават възклицанието на тръбите; Та ходят, Господи, в светлината на Твоето лице.
16 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
В Твоето име се радват всеки ден, И с правдата Ти се въздигат;
17 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
Защото Ти си славата на силата им; И с Твоето благоволение ще се въздигне нашият рог.
18 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
Понеже на Господа принадлежи да бъде наша защита, И на Светия Израилев да бъде наш Цар.
19 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
Тогава Ти говори на светиите Си чрез видение, Като каза: Възложих на един силен да бъде помощ, Възвисих едного избран между людете.
20 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
Намерих слугата Си Давида; Със светото Си миро го помазах.
21 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
Ръката Ми ще го поддържа, И мишцата Ми ще го укрепява.
22 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
Неприятелят няма да го изнудва, Нито предадения на нечестие ще го наскърби.
23 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
Но Аз ще съкруша пред него противниците му, И ще поразя ония, които го мразят.
24 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
А верността Ми и милостта Ми ще бъдат с него; И с Моето име ще се издигне рогът му.
25 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
Тоже ще туря ръката му над морето, И десницата му над реките.
26 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
Той ще извика към Мене: Отец ми си, Бог мой и спасителната ми канара.
27 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
При това Аз ще го поставя в положение на първороден, По-горе от земните царе.
28 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
Вечно ще пазя милостта Си за него; И завета Ми ще бъде верен спрямо него.
29 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
Също и потомството му ще направя да продължава до века, И престолът му като дните на небето.
30 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
Чадата му ако оставят закона Ми, И не ходят в съдбите Ми,
31 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
Ако престъпят повеленията Ми. И не пазят заповедите Ми,
32 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
Тогава ще накажа
33 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
Но милостта Си не ще оттегля от него, Нито ще изневеря на верността Си.
34 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
Няма да наруша завета Си, Нито ще променя това що е излязло из устните Ми.
35 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
За едно нещо се заклех в светостта Си. И няма да излъжа Давида,
36 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
Че потомството му ще трае до века, И престолът му като слънцето пред мене,
37 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
Като луната, която е утвърдена до века, И е вярна свидетелка на небето. (Села)
38 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
Но Ти си отхвърлил помазаника Си, Отказал си се от него, и си му се разгневил.
39 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
Погнусил си се от завета със слугата Си; Унизил си короната му до земята.
40 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
Съсипал си всичките му огради; Превърнал си крепостта му в развалини. Да! делото на ръцете ни утвъждавай го.
41 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
Разграбват го всички, които минават по пътя; Стана за укор на съседите си.
42 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
Възвисил си десницата на противниците му; Зарадвал си всичките му неприятели.
43 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
Още си упътил острото на меча му, И не си го укрепил в боя.
44 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
Направил си да престане блясъкът му, И тръшнал си престола му на земята.
45 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
Съкратил си дните на младостта му; Покрил си го със срам. (Села)
46 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
До кога, Господи? ще се криеш ли винаги? Ще гори ли като огън гневът Ти?
47 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Помни колко е кратко времето ми; За каква суета си създал всичките човешки чада!
48 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
Кой човек ще живее без да види смърт, И ще избави душата си от ръката на преизподнята? (Села) (Sheol h7585)
49 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
Где са предишните Твои милости, Господи, Които с клетва си обещал на Давида във верността Си?
50 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
Помни, Господи, как са укорявани слугите Ти, Как нося в пазухата си укор от толкова многочислени племена,
51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
С който враговете Ти, Господи, укоряваха, С който укоряваха Постъпките на Твоя помезаник.
52 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Благословен да бъде Господ до века. Ами и амин!
