Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Песнь псалма Сыном Кореовым, в конец, о Маелефе еже отвещати, разума Еману Израилтянину. Господи Боже спасения моего, во дни воззвах и в нощи пред Тобою:
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
да внидет пред Тя молитва моя, приклони ухо Твое к молению моему.
Яко исполнися зол душа моя, и живот мой аду приближися. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
Привменен бых с низходящими в ров: бых яко человек без помощи,
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
в мертвых свободь: яко язвеннии спящии во гробе, ихже не помянул еси ктому, и тии от руки Твоея отриновени быша.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Положиша мя в рове преисподнем, в темных и сени смертней.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
На мне утвердися ярость Твоя, и вся волны Твоя навел еси на мя.
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Удалил еси знаемых моих от мене: положиша мя мерзость себе: предан бых и не исхождах.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Очи мои изнемогосте от нищеты: воззвах к Тебе, Господи, весь день, воздех к Тебе руце мои.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Еда мертвыми твориши чудеса? Или врачеве воскресят, и исповедятся Тебе?
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Еда повесть кто во гробе милость Твою, и истину Твою в погибели?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Еда познана будут во тме чудеса Твоя, и правда Твоя в земли забвенней?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
И аз к Тебе, Господи, воззвах, и утро молитва моя предварит Тя.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Вскую, Господи, отрееши душу мою? Отвращаеши лице Твое от мене?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Нищь есмь аз, и в трудех от юности моея: вознесжеся смирихся и изнемогох.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
На мне преидоша гневи Твои, устрашения Твоя возмутиша мя:
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
обыдоша мя яко вода весь день, одержаша мя вкупе.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Удалил еси от мене друга и искренняго, и знаемых моих от страстей.
