Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Canto. Salmo. Dei figli di Core. Al maestro del coro. Su «Macalat». Per canto. Maskil. Di Eman l'Ezraita. Signore, Dio della mia salvezza, davanti a te grido giorno e notte.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Giunga fino a te la mia preghiera, tendi l'orecchio al mio lamento.
Io sono colmo di sventure, la mia vita è vicina alla tomba. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
Sono annoverato tra quelli che scendono nella fossa, sono come un morto ormai privo di forza.
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
E' tra i morti il mio giaciglio, sono come gli uccisi stesi nel sepolcro, dei quali tu non conservi il ricordo e che la tua mano ha abbandonato.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Mi hai gettato nella fossa profonda, nelle tenebre e nell'ombra di morte.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Pesa su di me il tuo sdegno e con tutti i tuoi flutti mi sommergi.
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Hai allontanato da me i miei compagni, mi hai reso per loro un orrore. Sono prigioniero senza scampo;
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
si consumano i miei occhi nel patire. Tutto il giorno ti chiamo, Signore, verso di te protendo le mie mani.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Compi forse prodigi per i morti? O sorgono le ombre a darti lode?
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Si celebra forse la tua bontà nel sepolcro, la tua fedeltà negli inferi?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Nelle tenebre si conoscono forse i tuoi prodigi, la tua giustizia nel paese dell'oblio?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Ma io a te, Signore, grido aiuto, e al mattino giunge a te la mia preghiera.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Perché, Signore, mi respingi, perché mi nascondi il tuo volto?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Sono infelice e morente dall'infanzia, sono sfinito, oppresso dai tuoi terrori.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Sopra di me è passata la tua ira, i tuoi spaventi mi hanno annientato,
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
mi circondano come acqua tutto il giorno, tutti insieme mi avvolgono.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Hai allontanato da me amici e conoscenti, mi sono compagne solo le tenebre.
