Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Éternel, Dieu de ma délivrance, je crie jour et nuit devant toi.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Que ma prière parvienne en ta présence; incline ton oreille à mon cri.
Car mon âme est rassasiée de maux, et ma vie touche au séjour des morts. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
Je suis compté parmi ceux qui descendent dans la fosse; je suis comme un homme sans vigueur,
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Gisant parmi les morts, tel que les blessés à mort, qui sont couchés dans le tombeau, dont tu ne te souviens plus, et qui sont séparés de ta main.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Tu m'as mis dans la fosse la plus basse, dans les lieux ténébreux, dans les abîmes.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Ta colère pèse sur moi, et tu m'accables de tous tes flots. (Sélah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Tu as éloigné de moi ceux que je connais; tu m'as rendu pour eux un objet d'horreur; je suis enfermé et je ne puis sortir.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mon œil se consume par l'affliction; je t'invoque, ô Éternel, tous les jours; j'étends mes mains vers toi.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Feras-tu quelque merveille pour les morts? Ou les trépassés se lèveront-ils pour te louer? (Sélah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Annoncera-t-on ta bonté dans le tombeau, et ta fidélité dans l'abîme?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Connaîtra-t-on tes merveilles dans les ténèbres, et ta justice dans la terre d'oubli?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Et moi, Éternel, je crie à toi; ma prière te prévient dès le matin.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Éternel, pourquoi rejettes-tu mon âme, et me caches-tu ta face?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Je suis affligé et comme expirant dès ma jeunesse; je suis chargé de tes terreurs, je suis éperdu.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Tes fureurs ont passé sur moi; tes épouvantes me tuent.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
Elles m'environnent comme des eaux chaque jour; elles m'enveloppent toutes à la fois.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Tu as éloigné de moi amis et compagnons; ceux que je connais, ce sont les ténèbres.
