Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
A Song, a Psalm for the sons of Korah. To the chief Musician. Upon Mahalath Leannoth. An instruction. Of Heman the Ezrahite. Jehovah, God of my salvation, I have cried by day [and] in the night before thee.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Let my prayer come before thee; incline thine ear unto my cry.
For my soul is full of troubles, and my life draweth nigh to Sheol. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
I am reckoned with them that go down into the pit; I am as a man that hath no strength:
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Prostrate among the dead, like the slain that lie in the grave; whom thou rememberest no more, and who are cut off from thy hand.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Thou hast laid me in the lowest pit, in dark places, in the deeps.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Thy fury lieth hard upon me, and thou hast afflicted [me] with all thy waves. (Selah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Thou hast put my familiar friends far from me; thou hast made me an abomination unto them: I am shut up, and I cannot come forth.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mine eye consumeth by reason of affliction. Upon thee, Jehovah, have I called every day; I have stretched out my hands unto thee.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Wilt thou do wonders to the dead? shall the shades arise and praise thee? (Selah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Shall thy loving-kindness be declared in the grave? thy faithfulness in Destruction?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Shall thy wonders be known in the dark? and thy righteousness in the land of forgetfulness?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
But as for me, Jehovah, I cry unto thee, and in the morning my prayer cometh before thee.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Why, O Jehovah, castest thou off my soul? [why] hidest thou thy face from me?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
I am afflicted and expiring from my youth up; I suffer thy terrors, [and] I am distracted.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Thy fierce anger hath gone over me; thy terrors have brought me to nought:
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
They have surrounded me all the day like water; they have compassed me about together.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Lover and associate hast thou put far from me: my familiar friends are darkness.
