Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
A song. A Psalm of the sons of Korah. For the choirmaster. According to Mahalath Leannoth. A Maskil of Heman the Ezrahite. O LORD, the God of my salvation, day and night I cry out before You.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
May my prayer come before You; incline Your ear to my cry.
For my soul is full of troubles, and my life draws near to Sheol. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
I am counted among those descending to the Pit. I am like a man without strength.
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
I am forsaken among the dead, like the slain who lie in the grave, whom You remember no more, who are cut off from Your care.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
You have laid me in the lowest Pit, in the darkest of the depths.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Your wrath weighs heavily upon me; all Your waves have submerged me.
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
You have removed my friends from me; You have made me repulsive to them; I am confined and cannot escape.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
My eyes grow dim with grief. I call to You daily, O LORD; I spread out my hands to You.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Do You work wonders for the dead? Do departed spirits rise up to praise You?
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Can Your loving devotion be proclaimed in the grave, Your faithfulness in Abaddon?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Will Your wonders be known in the darkness, or Your righteousness in the land of oblivion?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
But to You, O LORD, I cry for help; in the morning my prayer comes before You.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Why, O LORD, do You reject me? Why do You hide Your face from me?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
From my youth I was afflicted and near death. I have borne Your terrors; I am in despair.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Your wrath has swept over me; Your terrors have destroyed me.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
All day long they engulf me like water; they enclose me on every side.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
You have removed my beloved and my friend; darkness is my closest companion.
