Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
(En Sang. En Salme af Koras Sønner. Til Sangmesteren. Al-mahalat-leannot. En Maskil af Ezraitten Heman.) HERRE min Gud, jeg råber om dagen, om Natten når mit Skrig til dig;
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
lad min Bøn komme frem for dit Åsyn, til mit Klageråb låne du Øre!
Thi min Sjæl er mæt af Lidelser, mit Liv er Dødsriget nær, (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
jeg regnes blandt dem, der sank i Graven, er blevet som den, det er ude med,
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
kastet hen imellem de døde, blandt faldne, der hviler i Graven, hvem du ej mindes mere, thi fra din Hånd er de revet.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Du har lagt mig i den underste Grube, på det mørke, det dybe Sted;
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
tungt hviler din Vrede på mig, alle dine Brændinger lod du gå over mig. (Sela)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Du har fjernet mine Frænder fra mig, gjort mig vederstyggelig for dem; jeg er fængslet, kan ikke gå ud,
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
mit Øje er sløvt af Vånde. Hver Dag, HERRE, råber jeg til dig og rækker mine Hænder imod dig.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Gør du Undere for de døde, står Skyggerne op og takker dig? (Sela)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Tales der om din Nåde i Graven, i Afgrunden om din Trofasthed?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Er dit Under kendt i Mørket, din Retfærd i Glemselens Land?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Men jeg, o HERRE, jeg råber til dig, om Morgenen kommer min Bøn dig i Møde.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Hvorfor forstøder du, HERRE, min Sjæl og skjuler dit Åsyn for mig?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Elendig er jeg og Døden nær, dine Rædsler har omgivet mig fra min Ungdom;
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
din Vredes Luer går over mig, dine Rædsler har lagt mig øde,
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
som Vand er de om mig Dagen lang, til Hobe slutter de Kreds om mig;
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Ven og Frænde fjerned du fra mig, holdt mine Kendinge borte.
