Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
To the chief Musician, to Jeduthun, A Psalm of Asaph. I cried to God with my voice, [even] to God with my voice; and he gave ear to me.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
In the day of my trouble I sought the LORD: my sore ran in the night, and ceased not: my soul refused to be comforted.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
I remembered God, and was troubled: I complained, and my spirit was overwhelmed. (Selah)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Thou holdest my eyes waking: I am so troubled that I cannot speak.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
I have considered the days of old, the years of ancient times.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
I call to remembrance my song in the night: I commune with my own heart: and my spirit made diligent search.
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Will the LORD cast off for ever? and will he be favorable no more?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Is his mercy wholly gone for ever? doth [his] promise fail for evermore?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Hath God forgotten to be gracious? hath he in anger shut up his tender mercies? (Selah)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
And I said, This [is] my infirmity: [but I will remember] the years of the right hand of the Most High.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
I will remember the works of the LORD: surely I will remember thy wonders of old.
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
I will meditate also of all thy work, and talk of thy doings.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Thy way, O God, [is] in the sanctuary: who [is so] great a God as [our] God!
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Thou [art] the God that doest wonders: thou hast declared thy strength among the people.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Thou hast with [thy] arm redeemed thy people, the sons of Jacob and Joseph. (Selah)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
The waters saw thee, O God, the waters saw thee; they were afraid: the depths also were disturbed.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
The clouds poured out water: the skies sent out a sound: thy arrows also went abroad.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
The voice of thy thunder [was] in the heaven: the lightnings lightened the world: the earth trembled and shook.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Thy way [is] in the sea, and thy path in the great waters, and thy footsteps are not known.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Thou leddest thy people like a flock by the hand of Moses and Aaron.
