Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Ein Psalm Asaphs. Gott, Gott Jahwe, redet und ruft der Erde vom Aufgang der Sonne bis zu ihrem Untergang.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Aus Zion, der Krone der Schönheit, strahlt Gott auf.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Unser Gott kommt und schweigt nicht. Verzehrendes Feuer geht vor ihm her, und rings um ihn stürmt es gewaltig.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Er ruft dem Himmel droben zu und der Erde, damit er sein Volk richte:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
“Versammelt mir meine Frommen, die den Bund mit mir beim Opfer schlossen!”
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Da verkündigte der Himmel seine Gerechtigkeit; denn Gott ist Richter. (Sela)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
“Höre, mein Volk, laß mich reden; Israel, laß mich wider dich zeugen: Gott, dein Gott, bin ich!
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
“Nicht wegen deiner Opfer will ich dich zur Rede setzen - sind doch deine Brandopfer beständig vor mir!
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
“Ich mag nicht Farren aus deinem Hause nehmen, noch Böcke aus deinen Hürden.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
“Denn mein sind alle Tiere des Waldes, das Vieh auf den Bergen mit ihren Tausenden.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
“Ich kenne alle Vögel auf den Bergen, und was sich im Gefilde regt, ist mir bewußt.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
“Wenn mich hungerte, würde ich dir's nicht sagen; denn mein ist der Erdkreis und was ihn füllt.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
“Esse ich etwa das Fleisch von Stieren oder trinke ich das Blut von Böcken?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
“Opfere Gott Dank, so wirst du dem Höchsten deine Gelübde bezahlen!
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
“Und rufe mich an am Tage der Not: ich will dich erretten und du sollst mich preisen!”
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Zum Gottlosen aber spricht Gott: “Was hast du meine Satzungen herzuzählen und nimmst meinen Bund in deinen Mund,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
“während du doch Zucht hassest und meine Worte hinter dich wirfst?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
“Wenn du einen Dieb sahst, so liefst du mit ihm und mit Ehebrechern hattest du Gemeinschaft.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
“Du lässest deinen Mund sich frei in Bosheit ergehen, und deine Zunge flicht Betrug.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
“Du sitzest da, redest wider deinen Bruder, bringst Beschimpfung auf den Sohn deiner Mutter.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
“Solches thatest du, und ich schwieg. Da meintest du, ich sei ganz wie du. “Aber ich will dich zur Rechenschaft ziehn und dir's vor Augen stellen!
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
“Merkt doch dies, die ihr Gottes vergeßt, daß ich nicht hinwegraffe, ohne daß jemand zu retten vermag.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
“Wer Dank opfert, ehrt mich, und wer unsträflich wandelt, den will ich seine Lust sehen lassen an Gottes Heil!”
