Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
En Psalm, till att föresjunga, Korah barnas. Hörer till, all folk; akter häruppå, alle I, som på denna tid lefven;
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Både den menige man och herrar, både rike och fattige; den ene med den andra.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Min mun skall tala vishet, och mitt hjerta förstånd.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Vi vilje ett godt ordspråk höra, och en skön dikt på harpo spela.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Hvi skulle jag frukta mig i de onda dagar, när mina förtryckares ondska omfattar mig?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Hvilke sig förlåta uppå sitt gods, och trotsa uppå sina stora rikedomar.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Kan dock en broder ingen förlösa, eller Gudi någon försona;
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
Ty det kostar för mycket att förlösa deras själ; så att han måste låta det bestå evinnerliga;
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
Om han ock än länge lefver, och grafvena icke ser.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Ty man skall se, att sådana vise dock dö, så väl som de dårar och galne förgås, och måste låta sitt gods androm.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Med deras tankar står det alltså: Deras hus vara förutan ända, deras boningar blifva ifrå slägte till slägte, och de hafva stora äro på jordene.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Likväl kunna de icke blifva i sådana värdighet; utan måste hädan såsom fä.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Denna deras handel är allsamman galenskap; likväl lofva det deras efterkommande med sin mun. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
De ligga i helvete såsom får, döden gnager dem; men de fromme skola hasteliga få råda öfver dem, och deras trotsan måste förgås; uti helvete måste de blifva. (Sheol h7585)
Men Gud skall förlösa mina själ utu helvetes våld; ty han hafver upptagit mig. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Sköt der intet om, när en rik varder, om hans huses härlighet stor varder;
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Ty han skall i sin dödstid intet med sig taga, och hans härlighet far intet efter honom;
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Utan han tröstar på detta goda lefvandet, och prisar det, när en gör sig goda dagar.
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Så fara de efter sina fäder, och få aldrig se ljuset.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Korteliga: När en menniska är i värdighet, och hafver icke förstånd, så far hon hädan såsom fä.
