Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
En Psalm Davids, till att föresjunga, om hindena som bittida jagad varder. Min Gud, min Gud, hvi hafver du öfvergifvit mig? Jag ryter; men min hjelp är fjerran.
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Min Gud, om dagen ropar jag, så svarar du intet; och om nattena tiger jag ock intet.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Men du äst helig, du som bor ibland Israels lof.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
Våre fäder hoppades uppå dig; och då de hoppades, halp du dem ut.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Till dig ropade de, och vordo hulpne; de hoppades på dig, och vordo icke till skam.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
Men jag är en matk, och icke menniska; menniskors gabberi, och folks föraktelse.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Alle de som mig se, bespotta mig, gapa upp med munnen, och rista hufvudet:
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
Han klage det Herranom; han hjelpe honom ut, och undsätte honom, om han hafver lust till honom.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Ty du hafver dragit mig utu mitt moderlif; och vast min tröst, då jag än vid mine moders bröst låg.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
På dig är jag kastad utaf moderlifvet; du äst min Gud, allt ifrå mine moders lif.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Var icke långt ifrå mig; ty ångest är hardt när; ty här är ingen hjelpare.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Store stutar hafva belagt mig; fete oxar hafva omhvärft mig.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
De uppgapa med sin mun emot mig, såsom ett glupande och rytande lejon.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Jag är utgjuten såsom vatten; all min ben hafva skiljts åt; mitt hjerta i mitt lif är såsom ett smält vax.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Mina krafter äro borttorkade, såsom ett stycke af en potto; och min tunga lådar vid min gom, och du lägger mig uti dödsens stoft.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Ty hundar hafva kringhvärft mig, och de ondas rote hafver ställt sig omkring mig; mina händer och fötter hafva de genomborrat.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
Jag måtte tälja all min ben; men de skåda och se sin lust på mig.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
De byta min kläder emellan sig, och kasta lott om min klädnad.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Men du, Herre, var icke fjerran; min starkhet, skynda dig till att hjelpa mig.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Fria mina själ ifrå svärdet, mina ensamma ifrå hundarna.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Hjelp mig utu lejonens mun, och fria mig ifrån enhörningarna.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Jag vill predika ditt Namn minom brödrom; jag vill prisa dig i församlingene.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Lofver Herran, I som frukten honom; honom äre all Jacobs säd, och honom vörde all Israels säd.
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Ty han hafver icke föraktat eller försmått dens fattiga eländhet; och icke förskylt sitt ansigte för honom; och då han ropade till honom, hörde han det.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Dig vill jag prisa, uti den stora församlingene; jag vill betala mitt löfte inför dem som frukta honom.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
De elände skola äta, att de mätte varda; och de som efter Herran fråga, skola prisa honom; edart hjerta skall lefva evinnerliga.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Tänke derpå alla verldenes ändar, och omvände sig till Herran; och alla Hedningars slägter tillbedje för honom.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Herren hafver ett rike, och han råder ibland Hedningarna.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Alle fete på jordene skola äta, och tillbedja; för honom skola knäböja alle de som i stoft ligga, och de der med bekymmer lefva.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Han skall få ena säd, den honom tjenar; om Herran skall man förkunna intill barnabarn.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
De skola, komma och predika hans rättfärdighet de folke, som födas skall, att han det gör.
