Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
Bože, Bože moj! zašto si me ostavio udaljivši se od spasenja mojega, od rijeèi vike moje?
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Bože moj! vièem danju, a ti me ne slušaš, i noæu, ali nemam mira.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Sveti, koji živiš u pohvalama Izrailjevim!
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
U tebe se uzdaše oci naši, uzdaše se, i ti si ih izbavljao.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Tebe prizivaše, i spasavaše se; u tebe se uzdaše, i ne ostajaše u sramoti.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
A ja sam crv, a ne èovjek; potsmijeh ljudima i rug narodu.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Koji me vide, svi mi se rugaju, razvaljuju usta, mašu glavom,
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
I govore: oslonio se na Gospoda, neka mu pomože, neka ga izbavi, ako ga miluje.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Ta, ti si me izvadio iz utrobe; ti si me umirio na sisi matere moje.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
Za tobom pristajem od roðenja, od utrobe matere moje ti si Bog moj.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Ne udaljuj se od mene; jer je nevolja blizu, a nema pomoænika.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Opteèe me mnoštvo telaca; jaki volovi Vasanski opkoliše me;
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Razvališe na me usta svoja. Lav je gladan lova i rièe.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Kao voda razlih se; rasuše se sve kosti moje; srce moje posta kao vosak, rastopilo se u meni.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Sasuši se kao crijep krjepost moja, i jezik moj prionu za grlo, i u prah smrtni meæeš me.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Opkoliše me psi mnogi; èeta zlikovaca ide oko mene, probodoše ruke moje i noge moje.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
Mogao bih izbrojiti sve kosti svoje. Oni gledaju, i od mene naèiniše stvar za gledanje.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
Dijele haljine moje meðu sobom, i za dolamu moju bacaju ždrijeb.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Ali ti, Gospode, ne udaljuj se. Silo moja, pohitaj mi u pomoæ.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Izbavi od maèa dušu moju, od psa jedinicu moju.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Saèuvaj me od usta lavovijeh, i od rogova bivolovih, èuvši, izbavi me.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Kazujem ime tvoje braæi; usred skupštine hvaliæu te.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Koji se bojite Gospoda, hvalite ga. Sve sjeme Jakovljevo! poštuj ga. Boj ga se, sve sjeme Izrailjevo!
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Jer se ne ogluši molitve ništega niti je odbi; ne odvrati od njega lica svojega, nego ga usliši kad ga zazva.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Tebe æu hvaliti na skupštini velikoj; zavjete svoje svršiæu pred onima koji se njega boje.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Neka jedu ubogi i nasite se, i neka hvale Gospoda koji ga traže; živo da bude srce vaše dovijeka.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Opomenuæe se i obratiæe se ka Gospodu svi krajevi zemaljski, i pokloniæe se pred njim sva plemena neznabožaèka.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Jer je Gospodnje carstvo; on vlada narodima.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Ješæe i pokloniæe se svi pretili na zemlji; pred njim æe pasti svi koji slaze u prah, koji ne mogu saèuvati duše svoje u životu.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Sjeme æe njihovo služiti njemu. Kazivaæe se za Gospoda rodu potonjemu.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Doæi æe, i kazivaæe pravdu njegovu ljudima njegovijem, koji æe se roditi; jer je on uèinio ovo.
