Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Znaš li vrijeme kad se divokoze koze? i jesi li vidio kad se košute legu?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Jesi li izbrojio mjesece, dokle nose? znaš li vrijeme kad se legu?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Kako se savijaju, mlad svoju ispuštaju, i opraštaju se bolova?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Kako jaèa mlad njihova, raste po polju i otišavši ne vraæa se k njima?
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Ko je pustio divljega magarca da je slobodan, i remene divljemu magarcu ko je razdriješio?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Kojemu odredih pustinju za kuæu i za stan slatinu.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
On se smije vrevi gradskoj, i ne sluša vike nastojnikove.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Što nalazi u gorama, ono mu je piæa, i traži svaku zelen.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Bi li ti jednorog htio služiti? bi li noæivao za jaslima tvojim?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Možeš li vezati užem jednoroga da ore? hoæe li vlaèiti brazde za tobom?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Hoæeš li se osloniti na nj što mu je snaga velika? i ostaviti na njemu svoj posao?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Hoæeš li se pouzdati u nj da æe ti svesti ljetinu i na gumno tvoje složiti?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Jesi li ti dao paunu lijepa krila i perje èaplji ili noju?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Koji snese na zemlji jajca svoja, i ostavi da ih prah grije;
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
I ne misli da æe ih noga razbiti i zvijer poljska zgaziti;
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Nemilostiv je ptiæima svojim kao da nijesu njegovi, i da mu trud ne bude uzalud ne boji se.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Jer mu Bog nije dao mudrost niti mu je udijelio razuma.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Kad se podigne u vis, smije se konju i konjiku.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Jesi li ti dao konju jaèinu? jesi li ti okitio vrat njegov rzanjem?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Hoæeš li ga poplašiti kao skakavca? frkanje nozdrva njegovijeh strašno je;
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Kopa zemlju, veseo je od sile, ide na susret oružju;
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Smije se strahu i ne plaši se niti uzmièe ispred maèa;
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Kad zvekæe nad njim tul i sijeva koplje i sulica;
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Od nemirnoæe i ljutine kopa zemlju, i ne može da stoji kad truba zatrubi.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Kad truba zatrubi, on vrišti, izdaleka èuje boj, viku vojvoda i pokliè.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Eda li po tvome razumu leti jastrijeb? širi krila svoja na jug?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Eda li se na tvoju zapovijest diže u vis orao, i na visini vije gnijezdo?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Na stijeni stanuje i bavi se, navrh stijene, na tvrdu mjestu.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Odatle gleda hrane, daleko mu vide oèi.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
I ptiæi njegovi piju krv, i gdje su mrtva tjelesa ondje je on.
