Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Učitelju zbora. Od Jahvina sluge Davida koji Jahvi ispjeva ovu pjesmu u onaj dan kad ga Jahve oslobodi iz ruku neprijatelja Ljubim te, Jahve, kreposti moja!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Jahve, hridino moja, utvrdo moja spase moj; Bože moj, pećino moja kojoj se utječem, štite moj, snago spasenja moga, tvrđavo moja!
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Zazvat ću Jahvu, hvale predostojna, i od dušmana bit ću izbavljen.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Valovi smrti okružiše mene, prestraviše me bujice pogubne.
Užad Podzemlja sputiše me, smrtonosne zamke padoše na me: (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
u nevolji zazvah Jahvu i Bogu svome zavapih. Iz svog Hrama zov mi začu, i vapaj moj mu do ušiju doprije.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
I zemlja se potrese i uzdrhta, uzdrmaše se temelji gora, pokrenuše se, jer On gnjevom planu.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Iz nosnica mu dim se diže, iz usta mu oganj liznu, ugljevlje živo od njega plamsa.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
On nagnu nebesa i siđe, pod nogama oblaci mu mračni.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Na keruba stade i poletje; na krilima vjetra zaplovi.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Ogrnu se mrakom kao koprenom, prekri se tamnim vodama i oblacima tmastim,
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
od blijeska pred licem njegovim užga se ugljevlje plameno.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Jahve s neba zagrmje, Svevišnjega glas se ori.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Odape strijele i dušmane rasu, izbaci munje i na zemlju ih obori.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Morska se dna pokazaše, i temelji svijeta postaše goli od strašne prijetnje Jahvine, od olujna daha gnjeva njegova.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
On pruži s neba ruku i mene prihvati, iz silnih voda on me izbavi.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Od protivnika moćnog mene oslobodi, od dušmana mojih jačih od mene.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Navališe na me u dan zlosretni, ali me Jahve zaštiti,
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
na polje prostrano izvede me, spasi me jer sam mu mio.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Po pravednosti mojoj Jahve mi uzvrati, po čistoći ruku mojih on me nagradi,
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
jer čuvah putove Jahvine, od Boga se svoga ne udaljih.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Odredbe njegove sve su mi pred očima, zapovijedi njegove nisam odbacio,
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
do srži odan njemu sam bio, čuvam se grijeha svakoga.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Jahve mi po pravdi mojoj vrati, čistoću ruku mojih vidje.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
S prijateljem ti si prijatelj, poštenu poštenjem uzvraćaš.
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
S čovjekom čistim ti si čist, a lukavca izigravaš,
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
jer narodu poniženu spasenje donosiš, a ponižavaš oči ohole.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Jahve, ti moju svjetiljku užižeš, Bože, tminu moju obasjavaš:
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
s tobom udaram na čete dušmanske, s Bogom svojim preskačem zidine.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Savršeni su puti Gospodnji, i riječ je Božja ognjem kušana. On, samo on, štit je svima koji se k njemu utječu.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Jer tko je Bog osim Jahve? Tko li je hridina osim Boga našega?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Taj Bog me snagom opasuje, stere mi put besprijekoran,
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
noge mi dade brze k'o u košute i postavi me na visine čvrste,
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
ruke mi za borbu uvježba i mišice da luk mjedeni napinju.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Daješ mi štit svoj koji spasava, tvoja me desnica drži, tvoja me brižljivost uzvisi.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Pouzdanje daješ mom koraku, i noge mi više ne posrću.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Pognah svoje dušmane i dostigoh, i ne vratih se dok ih ne uništih.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Obaram ih, ne mogu se dići, padaju, pod nogama mi leže.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Ti me opasa snagom za borbu, a protivnike moje meni podloži.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Ti dušmane moje u bijeg natjera, i rasprših one koji su me mrzili.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Vapiju u pomoć - nikog da pomogne; vapiju Jahvi - ne odaziva se.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Smrvih ih kao prah na vjetru, zgazih ih k'o blato na putu.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Ti me izbavi od bune u mom narodu, postavi me glavarom pogana, puk koji ne poznavah služi mi.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Svaki moj šapat pokorno on sluša, sinovi tuđinci meni laskaju;
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
sinovi tuđinski gube srčanost, izlaze dršćuć' iz svojih utvrda.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Živio Jahve! Blagoslovljena hridina moja! Neka se uzvisi Bog, spasenje moje!
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Bog koji mi daje osvetu i narode meni pokorava.
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Od dušmana me mojih izbavljaš i nad protivnike me moje izdižeš, ti mene od čovjeka silnika spasavaš.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Zato te slavim, Jahve, među pucima i psalam pjevam tvome Imenu:
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
umnožio si pobjede kralju svojemu, pomazaniku svome milost si iskazao, Davidu i potomstvu njegovu navijeke.
