Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Accogli, Signore, la causa del giusto, sii attento al mio grido. Porgi l'orecchio alla mia preghiera: sulle mie labbra non c'è inganno. Preghiera. Di Davide.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Venga da te la mia sentenza, i tuoi occhi vedano la giustizia.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Saggia il mio cuore, scrutalo di notte, provami al fuoco, non troverai malizia. La mia bocca non si è resa colpevole,
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
secondo l'agire degli uomini; seguendo la parola delle tue labbra, ho evitato i sentieri del violento.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Sulle tue vie tieni saldi i miei passi e i miei piedi non vacilleranno.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Io t'invoco, mio Dio: dammi risposta; porgi l'orecchio, ascolta la mia voce,
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
mostrami i prodigi del tuo amore: tu che salvi dai nemici chi si affida alla tua destra.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Custodiscimi come pupilla degli occhi, proteggimi all'ombra delle tue ali,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
di fronte agli empi che mi opprimono, ai nemici che mi accerchiano.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
Essi hanno chiuso il loro cuore, le loro bocche parlano con arroganza.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Eccoli, avanzano, mi circondano, puntano gli occhi per abbattermi;
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
simili a un leone che brama la preda, a un leoncello che si apposta in agguato.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Sorgi, Signore, affrontalo, abbattilo; con la tua spada scampami dagli empi,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
con la tua mano, Signore, dal regno dei morti che non hanno più parte in questa vita. Sazia pure dei tuoi beni il loro ventre se ne sazino anche i figli e ne avanzi per i loro bambini.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Ma io per la giustizia contemplerò il tuo volto, al risveglio mi sazierò della tua presenza.
