Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Molitva. Davidova. Počuj, Jahve pravedni, i vapaj mi poslušaj, usliši molitvu iz usta iskrenih!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Od tebe nek' mi dođe presuda, tvoje oči vide što je pravo.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Istraži mi srce, pohodi noću, ognjem me iskušaj, al' u meni nećeš nać' bezakonja. Ne zgriješiše usta moja
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
kao što griješe ljudi: po riječima usta tvojih čuvah putove Zakona.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Korak mi čvrsto prionu za tvoje staze, ne zasta mi noga na putima tvojim.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Zazivam te, Bože, ti ćeš me uslišit': prikloni mi uho i čuj riječi moje.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Proslavi na meni dobrotu svoju, ti koji od dušmana izbavljaš one što se utječu desnici tvojoj.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Čuvaj me k'o zjenicu oka, sakrij me u sjenu krila svojih
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
od zlotvora što na me nasrću. Dušmani me bijesni opkoljuju,
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
bešćutno srce zatvaraju i ustima zbore naduto,
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Koraci njini sad me okružuju, smjeraju da me na zemlju obore;
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
slični lavu dok se, zinuv, na plijen obara i laviću što vreba u potaji.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Ustani, Jahve, presretni ga i obori, od grešnika mi život mačem spasi,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
a rukom od ljudi, Gospodine: od ljudi kojih je dio ovaj život, kojima želudac puniš dobrima; kojih su sinovi siti, a djeci daju što im pretekne.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
A ja ću u pravdi gledati lice tvoje, i jednom kad se probudim, sit ću ga se nagledati.
