Псалми 126
Песнь восхождения. Когда возвращал Господь плен Сиона, мы были как бы видящие во сне:
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
тогда уста наши были полны веселья, и язык наш пения; тогда между народами говорили: “великое сотворил Господь над ними!”
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Великое сотворил Господь над нами: мы радовались.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Возврати, Господи, пленников наших, как потоки на полдень.
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Сеявшие со слезами будут пожинать с радостью.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
С плачем несущий семена возвратится с радостью, неся снопы свои.
