< Приповісті 1 >

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израильского,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
чтобы познать мудрость и наставление, понять изречения разума;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
усвоить правила благоразумия, правосудия, суда и правоты;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
простым дать смышленость, юноше - знание и рассудительность;
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
послушает мудрый - и умножит познания, и разумный найдет мудрые советы;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
чтобы разуметь притчу и замысловатую речь, слова мудрецов и загадки их.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Начало мудрости страх Господень; доброе разумение у всех, водящихся им; а благоговение к Богу - начало разумения; глупцы только презирают мудрость и наставление.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Слушай, сын мой, наставление отца твоего и не отвергай завета матери твоей,
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
потому что это - прекрасный венок для головы твоей и украшение для шеи твоей.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Сын мой! если будут склонять тебя грешники, не соглашайся;
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
если будут говорить: “Иди с нами, сделаем засаду для убийства, подстережем непорочного без вины,
12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
живых проглотим их, как преисподняя, и - целых, как нисходящих в могилу; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
наберем всякого драгоценного имущества, наполним дома наши добычею;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
жребий твой ты будешь бросать вместе с нами, склад один будет у всех нас”, -
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
сын мой! не ходи в путь с ними, удержи ногу твою от стези их,
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
потому что ноги их бегут ко злу и спешат на пролитие крови.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
В глазах всех птиц напрасно расставляется сеть,
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
а делают засаду для их крови и подстерегают их души.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Таковы пути всякого, кто алчет чужого добра: оно отнимает жизнь у завладевшего им.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Премудрость возглашает на улице, на площадях возвышает голос свой,
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
в главных местах собраний проповедует, при входах в городские ворота говорит речь свою:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“Доколе, невежды, будете любить невежество? доколе буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Обратитесь к моему обличению: вот, я изолью на вас дух мой, возвещу вам слова мои.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Я звала, и вы не послушались; простирала руку мою, и не было внимающего;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
и вы отвергли все мои советы, и обличений моих не приняли.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
За то и я посмеюсь вашей погибели; порадуюсь, когда придет на вас ужас;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
когда придет на вас ужас, как буря, и беда, как вихрь, принесется на вас; когда постигнет вас скорбь и теснота.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Тогда будут звать меня, и я не услышу; с утра будут искать меня, и не найдут меня.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
За то, что они возненавидели знание и не избрали для себя страха Господня,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
не приняли совета моего, презрели все обличения мои;
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
за то и будут они вкушать от плодов путей своих и насыщаться от помыслов их.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Потому что упорство невежд убьет их, и беспечность глупцов погубит их,
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
а слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась зла”.

< Приповісті 1 >