Псалми 126
Ein Wallfahrtslied. Als der HERR einst Zions Mißgeschick wandte,
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Damals war unser Mund voll Lachens und unsre Zunge voll Jubels; damals sagte man unter den Heiden: »Der HERR hat Großes an ihnen getan!«
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Ja, Großes hatte der HERR an uns getan: wie waren wir fröhlich!
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Wende, o HERR, unser Mißgeschick gleich den Bächen im Mittagsland!
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Die mit Tränen säen, werden mit Jubel ernten.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Wohl schreitet man weinend dahin, wenn man trägt den Samen zur Aussaat; doch jubelnd kehrt man heim, mit Garben beladen.
