Псалми 122

1 Пісня проча́н. Давидова.

Kanto de suprenirado. De David. Mi ekĝojis, kiam oni diris al mi: Ni iru en la domon de la Eternulo.

2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.

Niaj piedoj staris en viaj pordegoj, Ho Jerusalem,

3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,

Vi Jerusalem, konstruita kiel urbo, En kiu ĉio kuniĝis.

4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!

Tien supreniris la triboj, la triboj de la Eternulo, Laŭ la moro de Izrael, Por glori la nomon de la Eternulo.

5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.

Ĉar tie staris tronoj de juĝo, Tronoj de la domo de David.

6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

Deziru pacon al Jerusalem; Bonan staton havu viaj amantoj.

7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!

Paco estu inter viaj muroj, Bonstato en viaj palacoj.

8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“

Pro miaj fratoj kaj amikoj mi do diru: Paco estu al vi.

9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!

Pro la domo de la Eternulo, nia Dio, Mi deziras al vi bonon.