Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Błogosław, moja duszo, PANA. PANIE, mój Boże, jesteś bardzo wielki; odziałeś się w chwałę i majestat.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Okryłeś się światłością jak szatą, rozciągnąłeś niebiosa jak zasłonę.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Zbudowałeś na wodach swoje komnaty, czynisz obłoki swym rydwanem, chodzisz na skrzydłach wiatru.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Czynisz swoich aniołów duchami, swe sługi ogniem płonącym.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Założyłeś fundamenty ziemi, tak że się nigdy nie zachwieje.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Okryłeś ją głębią jak szatą, wody stanęły nad górami.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Na twoje zgromienie rozbiegły się, a na głos twego grzmotu szybko pouciekały.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Wzniosły się ponad góry, zniżyły się w doliny, na miejsce, które dla nich założyłeś.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Wyznaczyłeś [im] granicę, aby jej nie przekroczyły ani nie powróciły, by okryć ziemię.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Wypuszczasz źródła po dolinach, [aby] płynęły między górami;
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
I napoiły wszystkie zwierzęta polne, dzikie osły gaszą [w nich] swoje pragnienie.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Przy nich mieszka ptactwo niebieskie i śpiewa pośród gałęzi.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Nawadniasz góry ze swoich komnat, owocami twoich dzieł syci się ziemia.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Sprawiasz, że rośnie trawa dla bydła i zioła na użytek człowieka, żeby dobywał chleb z ziemi;
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
I wino, które rozwesela serce człowieka, i oliwę, od której rozjaśnia się twarz, i chleb, który krzepi serce ludzkie.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Nasycone są drzewa PANA, cedry Libanu, które zasadził;
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Na których ptaki mają swe gniazda; jedliny, na których bocian [ma] swój dom.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Wysokie góry są dla górskich kozłów, a skały [są] schronieniem dla królików.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Uczynił księżyc, aby odmierzał czas; słońce zna swój zachód.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Sprowadzasz ciemność i nastaje noc, w której wychodzą wszystkie zwierzęta leśne.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Lwiątka ryczą za łupem i szukają swego pokarmu od Boga.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Słońce wstaje, schodzą się razem i kładą się w swoich jamach.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
[Wtedy] wychodzi człowiek do swojej roboty i do swojej pracy aż do wieczora.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
O, jak liczne są twoje dzieła, PANIE! Wszystkie je uczyniłeś mądrze, ziemia jest pełna twego bogactwa.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Oto morze wielkie i szerokie, w nim niezliczone istoty pełzające, zwierzęta małe i wielkie.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Po nim pływają okręty i Lewiatan, którego stworzyłeś, aby w nim igrał.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Wszystko to czeka na ciebie, abyś dał im pokarm we właściwym czasie.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
[Gdy] dajesz im, zbierają; gdy otwierasz swą rękę, sycą się dobrami.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
[Lecz gdy] ukrywasz swe oblicze, trwożą się; gdy odbierasz im ducha, giną i obracają się w proch.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
[Gdy] wysyłasz twego ducha, zostają stworzone i odnawiasz oblicze ziemi.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Niech chwała PANA trwa na wieki, niech się raduje PAN swymi dziełami.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Patrzy na ziemię, a ona drży, dotyka gór, a dymią.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Będę śpiewał PANU, póki żyję; będę śpiewał memu Bogu, póki istnieję.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Moje rozmyślanie o nim wdzięczne będzie, rozraduję się w PANU.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Niech zostaną wytraceni z ziemi grzesznicy i niech nie będzie już niegodziwych! Błogosław, moja duszo, PANA. Alleluja.
