Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Yaa ilma ko, ati yoo ollaa keetiif wabii taatee harka dhooftee nama ormaatiif kakatte,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
yoo waanuma dubbatteen qabamtee dubbuma afaan keetiitiin kiyyoo seente,
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
yoos yaa ilma ko, ati sababii harka ollaa keetii seentee jirtuuf ati of baasuudhaaf dafii dhaqiitii gad of qabii jabeessiitii ollaa kee kadhadhu!
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Ija keetiif hirriba, baallee ija keetiitiif immoo mugaatii hin eeyyamin.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Ati akkuma kuruphee harka adamsituutii baatuutti, akkuma simbirroo kiyyoo nama ishee qabuu jalaa baatuutti of oolchi.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Yaa dhibaaʼaa nana mee gara goondaa dhaqi; karaa ishee qalbeeffadhuutii ogeessa taʼi!
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Inni ajajaa hin qabu; toʼataa yookaan bulchaa hin qabu;
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
taʼu illee inni bona keessa nyaata isaa kuufata; yeroo midhaan galfamutti immoo nyaata isaa walitti qabata.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Yaa dhibaaʼaa nana, ati hamma yoomiitti ciifta? Ati yoomi hirriba keetii kaata?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Hirriba xinnaa, mugaatii xinnaa, xinnoo harka walitti marachuu,
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
hiyyummaanis akkuma hattuutti sitti dhufa; deegummaanis akkuma loltuu hidhateetti sitti dhufa.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Namni rakkisaan, namni hamaan, dubbii sobaatiin asii fi achi naannaʼa;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
inni ijaan dhaʼa; miilla isaatiinis mallattoo kenna; quba isaatiin argisiisa;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
inni garaa isaa isa sobaadhaan hammina yaada; yeroo hundas lola kakaasa.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Kanaafuu badiisni yommusuma isatti dhufa; inni akkuma tasaa caba; deebiʼees hin fayyu.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Waaqayyo waan jaʼa jibba; waan torba immoo ni xireeffata; isaanis:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Ija of tuulu, arraba sobu, harka dhiiga nama balleessaa hin qabnee dhangalaasu,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
garaa mala hamaa malu, miilla gara jalʼinaatti ariifatu,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
dhuga baatuu sobaa kan soba dhangalaasu, nama obboloota gidduutti lola kakaasuu dha.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Yaa ilma ko, ajaja abbaa keetii eegi; barsiisa haadha keetii illee hin gatin.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bara baraan garaa keetti qabadhu; morma keettis hidhadhu.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Yeroo ati deemtu isaan si qajeelchu; yeroo ati raftu si eegu; yeroo ati hirribaa kaatu illee si haasofsiisu.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Ajajni kun ibsaadhaatii; barsiisni kunis ifa; sirreeffamni amalaa immoo karaa jireenyaa ti;
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
isaan dubartii hamtuu irraa, niitii kashlabbee afaan dammaa irraa si eegu.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Garaa kee keessatti bareedina ishee hin dharraʼin; yookaan akka isheen ija isheetiin si boojitu hin godhin.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Sagaagaltuun buddeena tokkoon bitamtiitii; ejjituunis jireenyuma kee adamsiti.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Namni bobaa jalatti ibidda baadhatee wayyaan isaa hin gubanne jiraa?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Namni ibidda cilee irra ejjetee miilli isaa hin gubanne jiraa?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Namni niitii nama biraa wajjin ciisus akkasuma taʼa; namni ishee tuqu kam iyyuu utuu hin adabamin hin hafu.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Yoo hattuun tokko beela baʼuuf jedhee hate, namoonni hin tuffatan.
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Garuu inni yoo qabame dachaa torba baasa; miʼa mana isaa hundas ni kenna.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Namni sagaagalu qalbii hin qabu; namni waan akkasii hojjetu ofuma galaafata.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Qoodni isaa dhaanamuu fi salphachuu dha; qaaniin isaa yoom iyyuu isa irraa hin haqamu.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Hinaaffaan aarii dhirsaa kakaasaatii; inni yeroo haaloo baʼutti dhiifama tokko iyyuu hin godhu.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Inni beenyaa tokko illee hin fudhatu; hammam baayʼatu iyyuu inni mattaʼaa ni dida.
