Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son, if thou have become surety for thy neighbour, —have struck for a stranger thy hands,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Thou hast been snared by the sayings of thy mouth, —thou hast been caught by the sayings of thy mouth.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Do this then, my son, and deliver thyself, When thou hast come into the hand of thy neighbour, Go, haste thee, and urge thy neighbour;
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Do not give sleep to thine eyes, or slumber to thine eyelashes;
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Deliver thyself, as a gazelle out of the hand, and as a bird, out of the hand of the fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go to the ant, thou sluggard, observe her ways, and be wise;
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Which, having no harvest, scribe, or ruler,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Prepareth, in the summer, her food, hath collected, in the harvest, her sustenance.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
How long, O sluggard, wilt thou lie? how long ere thou rise from thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
A little sleep, a little slumber, a little folding of the hands to rest: —
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
So shall come in, as a highwayman, thy poverty, and, thy want, as one armed with a shield.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
An abandoned man, a man of iniquity, [is he] who—goeth on in perversity of mouth;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Winketh with his eyes, speaketh with his foot, pointeth with his fingers;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
[Hath] perverse things in his heart, deviseth mischief on every occasion, strifes, he sendeth forth.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
For this cause, suddenly cometh his doom, in a moment, shall he be torn in pieces and there be no mending.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
These six things, doth Yahweh hate, yea, seven, are the abomination of his soul: —
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Eyes that are lofty, a tongue that is false, and hands shedding innocent blood;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
A heart contriving iniquitous devices, feet hasting to run into mischief;
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
One that uttereth lies—a false witness, and one sending forth strifes between brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Observe thou, my son, the commandment of thy father, and do not decline from the instruction of thy mother:
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind them upon thy heart continually, fasten them upon thy neck;
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
When thou walkest abroad, it shall guide thee, when thou sleepest, it shall watch over thee, when thou wakest, it shall speak to thee:
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For, a lamp, is the commandment, and, the instruction, a light, and, the way of life, are the reproofs of correction:
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
To keep thee from the wicked woman, from the flattery of the tongue of her that is a stranger.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Do not covet her beauty, in thy heart, neither let her take thee, by her eyelashes;
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Because, for the sake of an impure woman, [a man may be brought] even to a cake of bread, —and, a man’s wife, for a precious soul, may hunt!
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Can a man snatch up fire in his bosom, and, his clothes, not be burned?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Or can a man walk upon hot coals, and, his feet, not be burned?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So, he that goeth in unto his neighbour’s wife, no man shall be guiltless who toucheth her!
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Men despise not a thief, when he stealeth, to satisfy his appetite, because he is famished;
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Yet, if found, he must pay back sevenfold, All the substance of his house, must he give:
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
He that committeth adultery with a woman, lacketh sense, A destroyer of his own life, is he that doeth it;
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Smiting and shame, shall he find, and, his reproach, shall not be wiped out;
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For, jealousy, is the rage of a man, nor will he spare, in the day of avenging;
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
He will not look, at any ransom, neither will he consent, though thou increase the bribe.
