Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, to my wisdom, attend, and, to mine understanding, incline thou thine ear:
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
That thou mayest preserve discretion, —and, as for knowledge, that thy lips may guard it.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For, with sweet droppings, drip the lips of her that is a stranger, and, smoother than oil, is her mouth;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
But, the latter end of her, is bitter as wormwood, sharp, as a two-edged sword!
Her feet, are going down to death, —on hades, will her steps take firm hold. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Lest, the path of life, she should ponder, her tracks have wandered she knoweth not [whither].
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Now, therefore, ye sons, hearken unto me, and do not turn away from the sayings of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Keep far from her thy way, and do not go near the opening of her house:
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Lest thou give, to other men, thy vigour, and thy years, to him that is cruel:
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strange men, be well fed, by thy strength, and, thy toils, be in the house of the alien.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
So shalt thou grieve in thy latter end, in the failing of thy flesh and of thy healthy condition;
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And thou shalt say—How I hated correction! and, reproof, my heart disdained;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Neither hearkened I to the voice of my teachers, nor, to my instructors, inclined I mine ear:
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Soon was I in all evil, in the midst of convocation and assembly.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink thou water out of thine own cistern, and flowing streams out of the midst of thine own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let not thy fountains, flow over, abroad, in the streets, dividings of waters:
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be for thyself, alone, and not for strangers with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let thy well-spring be blessed, —and get thy joy from the wife of thy youth: —
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A loving hind! a graceful doe! let, her bosom, content thee at all times, and, in her love, mayst thou stray evermore.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Wherefore, then, shouldst thou stray, my son, with a strange woman? or embrace the bosom of a woman unknown?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For, before the eyes of Yahweh, are the ways of a man, —and, all his tracks, doth he consider:
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities, shall entrap him with the lawless, and, by the cords of his own sin, shall he be seized.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He, shall die, for lack of discipline, and, by the abounding of his perversity, shall he be lost.
