Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, attend unto my wisdom; to my understanding incline thou thy ear:
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
That thou mayest observe discretion, and that thy lips may keep knowledge.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For as of fine honey drop the lips of an adulterous woman, and smoother than oil is her palate;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
But her end is bitter as wormwood, it is sharp as a two-edged sword.
Her feet go down to death, her steps take firm hold on the nether world: (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
So that she cannot balance the path of life; her tracks are unsteady, and she knoweth it not.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
And now, O ye children, hearken unto me, and depart not from the sayings of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Remove far from her thy way, and come not nigh to the door of her house;
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
That thou mayest not give up unto others thy vigor, and thy years unto the cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
That strangers may not satisfy themselves with thy strength, and with thy exertions, in the house of an alien:
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
While thou moanest at thy end, when thy flesh and thy body are coming to their end,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And thou sayest, How have I hated correction, and how hath my heart rejected reproof;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
While I hearkened not to the voice of my instructors, and to my teachers I inclined not my ear;
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
But little more was wanting, and I had been in all [kinds of] unhappiness in the midst of the congregation and assembly.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink water out of thy own cistern, and running waters out of thy own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
So will thy springs overflow abroad; and in the open streets will be thy rivulets of water;
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
They will be thy own only, and not those of strangers with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Thy fountain will be blessed: and rejoice with the wife of thy youth, —
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
The lovely gazelle and the graceful chamois: let her bosom satisfy thee abundantly at all times; with her love be thou ravished continually.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
And why wilt thou, my son, be ravished with an adulteress, and embrace the bosom of an alien woman?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For before the eyes of the Lord are the ways of man, and all his tracks doth he weigh in the balance.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities will truly catch the wicked, and with the cords of his sin will he be held firmly.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He will indeed die for want of correction; and through the abundance of his folly will he sink into error.
