Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
The wise among women buildeth her house; but the foolish pulleth it down with her own hands.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
In his uprightness walketh he that feareth the Lord; but perverse in his ways is he that despiseth him.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
In the mouth of the foolish is a stick [for his] pride; but the lips of the wise will preserve them.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Where no oxen are, is the crib clean; but the abundance of harvests is [only] through the strength of the ox.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
A faithful witness will not lie; but a false witness constantly uttereth lies.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
A scorner seeketh wisdom, and there is none; but knowledge is easy to the man of understanding.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Go far away from a foolish man, else thou wilt [never] know the lips of knowledge.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
The wisdom of the prudent is to understand his way; but the folly of fools is deceit.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
The fool maketh a mockery of guilt; but among the upright there is good will.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
The heart knoweth its own bitterness; and with its joy can no stranger intermeddle.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
The house of the wicked will be destroyed: but the tent of the upright will flourish.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
There is many a way which seemeth even before a man; but its end are ways unto death.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Even in laughter the heart feeleth pain; and at its end joy is sorrow.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
The backslider in heart will have enough of his own ways; and from him [departeth] the good men.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
The simple believeth every word; but the prudent man understandeth his steps.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
A wise man is fearful, and departeth from evil; but the fool exciteth himself, and is confident.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
He that is soon angry committeth folly; and a man of wicked devices is hated.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
The simple inherit folly; but the prudent crown themselves with knowledge.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
The bad sink down before the good; and the wicked are at the gates of the righteous.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Even to his own neighbor is the poor man hateful; but the friends of the rich are many.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
He that despiseth his neighbor is a sinner; but he that is gracious to the poor—happiness attend him!
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Behold, those who contrive evil are in error; but kindness and truth attend on those who contrive what is good.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
In all painful labor there is profit; but mere words of the lips [lead] only to want.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
The crown of the wise is their riches; but the folly of fools is [only] folly.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
A deliverer of souls is the true witness; but a witness of deceit uttereth lies.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
In the fear of the Lord is the strong confidence [of man], and unto his children will it be a place of shelter.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
The fear of the Lord is the source of life, [teaching] to avoid the snares of death.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
In the multitude of people is the king's glory; but in the want of a population is the downfall of the prince.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
He that is slow to anger is of great understanding; but he that is hasty of spirit holdeth up [to view] his folly.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
A sound heart is the life of the body; but jealousy is the rottenness of the bones.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
He that oppresseth the poor blasphemeth his Maker; but he that is gracious to the needy honoreth him.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Through his own evil is the wicked thrust down; but even in his death doth the righteous have confidence.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
In the heart of the man of understanding resteth wisdom: but [the little which is] in the bosom of fools is made known.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Righteousness exalteth a people; but the disgrace of nations is sin.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
The king's favor is bestowed on an intelligent servant; but his wrath is against him that deserveth shame.
