Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
