Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Detta är Konung Lemuels ord, den lära, som honom hans moder lärde.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Ack! min utkorade; ack! du mins lifs son; ack! min önskade son.
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Låt icke qvinnor få dina förmågo, och gack icke de vägar, der Konungar förderfva sig på.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
O! icke Konungom, Lemuel; gif icke Konungom vin dricka, eller Förstom starka drycker;
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Att de icke dricka, och förgäta rätthetena, och förvända de elända menniskors sak.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Gif starka drycker dem som förgöras skola, och vin bedröfvadom själom;
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Att de måga dricka, och förgäta sina vedermödo, och icke mer ihågkomma sin jämmer.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Låt din mun upp för de dumbar, och för allas deras sak, som förlåtne äro.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Låt din mun upp, och döm rätt, och hämnas den elända och fattiga.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Hvilkom en dygdelig qvinna beskärd är, hon är mycket ädlare, än aldrakosteligaste perlor.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Hennes mans hjerta tör förlåta sig uppå henne, och bergning skall honom icke fattas.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Hon gör honom ljuft, och icke ledt, i alla sina lifsdagar.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Hon brukar sig på ull och lin, och arbetar gerna med sina händer.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Hon är såsom ett köpmanskepp, som sina bergning fjerranefter hemtar.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Hon står om nattene upp, och gifver sitt husfolk mat, och sina tjenarinnor deras del.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Hon tänker på en åker, och köper honom; och planterar en vingård af sina händers frukt.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Hon gjordar sina länder fast, och stärker sina armar.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Hon märker, hvar hennes handel kan hafva förkofring; hennes lykta utsläckes icke om nattena.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Hon räcker ut sina hand till rocken, och hennes finger fatta tenen.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Hon utsträcker sina händer till den fattiga, och räcker sina hand dem torftiga.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Hon fruktar icke sino huse för snö; ty hela hennes hus hafver dubbel kläder.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Hon gör sig täcken; hvitt silke, och purpur är hennes kläde.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Hennes man är prisad i portomen, när han sitter när landsens äldsta.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Hon gör en kjortel, och säljer honom; ett bälte får hon krämarenom.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Hennes prydning är, att hon renlig och flitig är; och framdeles skall hon le.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Hon upplåter sin mun med vishet, och på hennes tungo är täckelig lära.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Hon ser till, huru det i hennes hus tillstår, och äter icke sitt bröd i lättja.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Hennes söner komma upp, och prisa henne saliga; hennes man lofvar henne.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Många döttrar samka rikedom; men du öfvergår dem alla.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Täckeligt och dägelig vara är intet; en qvinna, som Herran fruktar, den skall man lofva.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Hon skall rosad varda af sina händers frukt, och hennes gerningar skola lofva henne i portomen.
