Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Besede kralja Lemuéla, prerokba, katero ga je učila njegova mati.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Kaj, moj sin? In kaj, sin moje maternice? In kaj, sin mojih zaobljub?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Svoje moči ne daj ženski niti svojih poti tistim, ki uničujejo kralje.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
To ni za kralje, oh Lemuél, to ni za kralje, da pijejo vino niti za prince močna pijača,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
da ne bi pili in pozabili postave in izkrivili sodbo kateregakoli izmed prizadetih.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Močno pijačo daj tistemu, ki je pripravljen, da propade in vino tistim, ki so potrtih src.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Naj pije in pozabi svojo revščino in se nič več ne spominja svoje bede.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Odpri svoja usta za nemega v imenu vseh takšnih, ki so določeni k uničenju.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Odpri svoja usta, sodi pravično in zagovarjaj pravdo ubogega in pomoči potrebnega.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Kdo lahko najde vrlo žensko? Kajti njena vrednost je daleč nad rubini.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Srce njenega soproga varno zaupa vanjo, tako da ne bo imel nobene potrebe po plenu.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Delala mu bo dobro in ne zla vse dni svojega življenja.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Išče volno in lan in voljno dela s svojimi rokami.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Podobna je trgovčevim ladjam, svojo hrano prinaša od daleč.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Tudi vstaja, ko je še noč in daje hrano svoji družini ter obrok svojim deklam.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Prouči polje in ga kupuje; s sadom svojih rok zasadi vinograd.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Svoja ledja opasuje z močjo in utrjuje svoje lakte.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Zaznava, da je njeno trgovanje dobro, njena sveča ponoči ne ugasne.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Svoje roke polaga k vretenu in njene roke držijo preslico.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Svojo roko izteguje k ubogemu; da, svoji roki izteguje pomoči potrebnemu.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Ne boji se snega za svojo družino, kajti vsa njena družina je oblečena s škrlatom.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Sama izdeluje pokrivala iz tapiserije, njeno oblačilo sta svila in škrlat.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Njen soprog je poznan v velikih vratih, ko sedi med starešinami dežele.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Ona izdeluje tanko laneno platno in ga prodaja in pasove dostavlja trgovcu.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Moč in spoštovanje sta njeno oblačilo in veselila se bo v času, ki pride.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Svoja usta odpira z modrostjo in na njenem jeziku je postava prijaznosti.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Dobro gleda na poti svoje družine in ne jé kruha brezdelja.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Njeni otroci vstanejo in jo kličejo blagoslovljena, tudi njen soprog in jo hvali.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Mnoge hčere so storile krepostno, toda ti jih prekašaš vse.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Naklonjenost je varljiva in lepota je prazna, toda ženska, ki se boji Gospoda, bo hvaljena.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Dajte ji od sadu njenih rok in naj jo njena lastna dela hvalijo v velikih vratih.
