Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Моя словеса рекошася от Бога, царево пророчество, егоже наказа мати его:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
что, чадо, (соблюдеши, ) что речение Божие? Первородне, тебе глаголю, сыне: что, чадо моего чрева? Что, чадо моих молитв?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не даждь женам твоего богатства и твоего ума и жития в последний совет.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
С советом все твори, с советом пий вино: сильнии гневливи суть, вина да не пиют,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
да напившеся не забудут мудрости и право судити немощным не возмогут.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Дадите сикера сущым в печалех и вино пити сущым в болезнех,
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
да забудут убожества и болезней не воспомянут ктому.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Сыне, отверзай уста твоя слову Божию и суди вся здраво:
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
отверзай уста твоя и суди праведно, разсуждай же убога и немощна.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Жену доблю кто обрящет, дражайши есть камения многоценнаго таковая:
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
дерзает на ню сердце мужа ея: таковая добрых корыстей не лишится:
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
делает бо мужу своему благая во все житие:
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
обретши волну и лен, сотвори благопотребное рукама своима.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Бысть яко корабль куплю дея, издалеча собирает себе богатство:
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
и востает из нощи, и даде брашна дому и дела рабыням.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Узревши село купи, от плодов же рук своих насади стяжание.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Препоясавши крепко чресла своя, утвердит мышцы своя на дело,
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
и вкуси, яко добро есть делати, и не угасает светилник ея всю нощь.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Лакти своя простирает на полезная, руце же свои утверждает на вретено,
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
и руце свои отверзает убогому, длань же простре нищу.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Не печется о сущих в дому муж ея, егда где замедлит: вси бо у нея одеяни суть.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Сугуба одеяния сотвори мужу своему, от виссона же и порфиры себе одеяния.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Славен бывает во вратех муж ея, внегда аще сядет в сонмищи со старейшины жительми земли.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Плащаницы сотвори и продаде Финикианом, опоясания же Хананеом.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Уста своя отверзе внимателно и законно и чин заповеда языку своему.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Крепостию и лепотою облечеся, и возвеселися во дни последния.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Тесны стези дому ея, брашна же леностнаго не яде.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Уста своя отверзе мудро и законно.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Милостыня же ея возстави чада ея, и обогатишася: и муж ея похвали ю:
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
многи дщери стяжаша богатство, многи сотвориша силу: ты же предуспела и превознеслася еси над всеми:
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
ложнаго угождения и суетныя доброты женския несть в тебе: жена бо разумная благословена есть: страх же Господень сия да хвалит. Дадите ей от плодов устен ея, и да хвалимь будет во вратех муж ея.
