< Приповісті 31 >
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Te są słowa Lemuela króla, i zebranie mów, któremi go ćwiczyła matka jego.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Cóż rzekę, synu mój? cóż rzekę, synu żywota mego? i cóż rzekę, synu ślubów moich?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Nie dawaj niewiastom siły twojej, ani dróg twoich tym, którzy do zginienia królów przywodzą.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Nie królom, o Lemuelu! nie królom należy pić wino, a nie panom bawić się napojem mocnym;
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
By snać pijąc nie zapomniał na ustawy, a nie odmienił spraw wszystkich ludzi uciśnionych.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Dajcie napój mocny ginącemu, a wino tym, którzy są ducha sfrasowanego.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Niech się napije, a zapomni ubóstwa swego, a na utrapienie swoje niech więcej nie wspomni.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Otwórz usta swe za niemym w sprawie wszystkich osądzonych na śmierć.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Otwórz usta swe, sądź sprawiedliwie, a podejmij się sprawy ubogiego i nędznego.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Któż znajdzie niewiastę stateczną, gdyż nad perły daleko większa jest cena jej?
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Serce męża jej ufa jej, a na korzyściach schodzić mu nie będzie.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Dobrze mu czyni, a nie źle, po wszystkie dni żywota swego.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Szuka wełny i lnu, a pracuje ochotnie rękami swemi.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Podobna jest okrętom kupieckim; z daleka przywodzi żywność swoję.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
I wstaje bardzo rano, a daje pokarm czeladzi swej, a obrok słuszny dziewkom swym.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Obmyśla rolę, i ujmuje ją; z zarobku rąk swoich szczepi winnice.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Przepasuje mocą biodra swe, a posila ramiona swoje.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Doświadcza, że jest dobra skrzętność jej, a nie gaśnie w nocy pochodnia jej.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Ręce swoje obraca do kądzieli, a palcami swemi trzyma wrzeciono.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Rękę swą otwiera ubogiemu, a ręce swoje wyciąga ku nędznemu.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Nie boi się o czeladź swoję czasu śniegu; albowiem wszystka czeladź jej obłoczy się w szatę dwoistą.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Kobierce sobie robi; płótno subtelne i szarłat jest odzieniem jej.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Znaczny jest w bramach mąż jej, gdy siedzi między starszymi ziemi.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Płótno robi, i sprzedaje, także pasy sprzedaje kupcowi.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Moc i przystojność jest odzieniem jej; nie frasuje się o czasy przyszłe.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Mądrze otwiera usta swe, a nauka miłosierdzia jest na języku jej.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Dogląda rządu w domu swym, a chleba próżnując nie je.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Powstawszy synowie jej błogosławią jej; także i mąż jej chwali ją,
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Mówiąc: Wiele niewiast grzecznie sobie poczynały; ale je ty przechodzisz wszystkie.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Omylna jest wdzięczność, i marna piękność; ale niewiasta, która się Pana boi, ta pochwały godna.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Dajcie jej z owocu ręku jej, a niechaj ją chwalą w bramach uczynki jej.