Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Ord av kong Lemuel, profetord som mor hans prenta inn i honom:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Kva skal eg segja, son min, ja kva, du mitt livs son, ja kva, du min lovnads-son?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Gjev ikkje kvende di kraft, og far ikkje vegar som tynar kongar!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Ei sømer det seg, Lemuel, for kongar, ei kongar sømer det seg å drikka vin, og ei for hovdingar å spyrja etter rusdrykk.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
For drikk han, vil han gløyma kva som lov er, og venda retten fyre alle arminger.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Lat han få rusdrykk som er åt å gå til grunns, og han få vin som gjeng med sorg i sjæli.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
At han kann drikka og si armod gløyma, og ikkje lenger minnast møda si.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Lat upp din munn for mållaus mann, for alle deira sak som gjeng mot undergang!
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Lat upp din munn og rettvist døm, lat armingen og fatigmannen få sin rett!
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Ei dugande kona, kven finn vel ei slik? Høgre stend ho i pris enn perlor.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Mannsens hjarta lit på henne, og vinning vantar ikkje.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Ho gjer honom godt og inkje vondt alle sine livedagar.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Ho syter for ull og lin, og henderne strævar med hugnad.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Ho er som kaupmanna-skip, langt burtantil fær ho si føda.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Og uppe er ho i otta, og gjev sin huslyd mat og etlar åt ternone ut.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Ho stilar på ein åker og fær han, for det ho med henderne tener ho plantar ein vingard.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Kraft ho bind seg til belte um livet og gjer sine armar sterke.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Ho merkar at hushaldet hennar gjeng godt, då sloknar’kje lampa hennar um natti.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Ho retter henderne ut etter rokken, og fingrarne tek til teinen.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Ho opnar handi for armingen, retter ho ut til fatigmannen.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Ei ræddast ho snø for huset sitt, for alt hennar hus er klædt i skarlaks-ty.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Ho gjer seg tæpe og klær seg i finaste lin og purpur.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Hennar mann er kjend i portarne, der han sit til tings med dei fremste i landet.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Linskjortor gjer ho og sel, og belte gjev ho til kramkaren.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Kraft og vyrdnad er klædnaden hennar, og ho lær åt dagen som kjem.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Ho let upp munnen med visdom, mild upplæring ho gjev med si tunga.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Koss det gjeng i huset agtar ho på, og ei et ho brød i letingskap.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Fram stig hennar søner og prisar ho sæl, og mannen syng henne lov:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
«Mange kvende stod høgt i dugleik, men du gjeng yver deim alle.»
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Vænleik er fals og fagerskap fåfengd; ei kona som ottast Herren, skal prisast.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Lat ho få det ho vann med henderne sine, og pris i portarne av sine verk.
