Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Kong Lemuels ord, den lærdom som hans mor innprentet ham:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Hvad skal jeg si til dig, min sønn, du mitt livs sønn, du mine løfters sønn?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Gi ikke kvinner din kraft, og gå ikke på veier som fører til ødeleggelse for konger!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Det sømmer sig ikke for konger, Lemuel, det sømmer sig ikke for konger å drikke vin, heller ikke for fyrster å drikke sterk drikk,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
forat de ikke skal drikke og glemme hvad der er lov, og forvende retten for alle arminger.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Gi sterk drikk til den som er sin undergang nær, og vin til den som er bedrøvet i sjelen!
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
La ham få drikke, så han glemmer sin fattigdom og ikke mere kommer sin møie i hu!
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Oplat din munn for den stumme, for alle deres sak som er nær ved å forgå!
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Oplat din munn, døm rettferdig og hjelp armingen og den fattige til hans rett!
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
En god hustru - hvem finner henne? Langt mere enn perler er hun verd.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Hennes manns hjerte liter på henne, og på vinning skorter det ikke.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Hun gjør ham godt og intet ondt alle sitt livs dager.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Hun sørger for ull og lin, og hennes hender arbeider med lyst.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Hun er som en kjøbmanns skib; hun henter sitt brød langveisfra.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Hun står op mens det ennu er natt, og gir sine husfolk brød og sine piker deres arbeid for dagen.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Hun tenker på en mark og får den; for det hun tjener med sine hender, planter hun en vingård.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Hun omgjorder sine lender med kraft og gjør sine armer sterke.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Hun merker at det går godt med hennes arbeid; hennes lampe slukkes ikke om natten.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Hun legger sine hender på rokken, og hennes fingrer tar fatt på tenen.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Hun åpner sin hånd for den trengende og rekker ut sine hender til den fattige.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Hun frykter ikke sneen for sitt hus; for hele hennes hus er klædd i skarlagenfarvet ull.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Hun gjør sig tepper; fint lin og purpur er hennes klædning.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Hennes mann er kjent i byens porter, der han sitter sammen med landets eldste.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Hun gjør skjorter og selger dem, og belter leverer hun til kjøbmannen.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Kraft og verdighet er hennes klædebon, og hun ler av den kommende tid.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Hun oplater sin munn med visdom, og kjærlig formaning er på hennes tunge.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Hun holder øie med hvorledes det går til i hennes hus, og dovenskaps brød eter hun ikke.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Hennes sønner står op og priser henne lykkelig; hennes mann står op og roser henne:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Det finnes mange dyktige kvinner, men du overgår dem alle.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Ynde sviker, og skjønnhet forgår; en kvinne som frykter Herren, hun skal prises.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Gi henne av hennes arbeids frukt, og hennes gjerninger skal prise henne i byens porter.
