Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Verba Lamuelis regis. Visio qua erudivit eum mater sua.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Quid, dilecte mi? quid, dilecte uteri mei? quid, dilecte votorum meorum?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Ne dederis mulieribus substantiam tuam, et divitias tuas ad delendos reges.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Noli regibus, o Lamuel, noli regibus dare vinum, quia nullum secretum est ubi regnat ebrietas;
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
et ne forte bibant, et obliviscantur judiciorum, et mutent causam filiorum pauperis.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Date siceram mœrentibus, et vinum his qui amaro sunt animo.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Bibant, et obliviscantur egestatis suæ, et doloris sui non recordentur amplius.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Aperi os tuum muto, et causis omnium filiorum qui pertranseunt.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Aperi os tuum, decerne quod justum est, et judica inopem et pauperem.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Mulierem fortem quis inveniet? procul et de ultimis finibus pretium ejus.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Confidit in ea cor viri sui, et spoliis non indigebit.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Reddet ei bonum, et non malum, omnibus diebus vitæ suæ.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Quæsivit lanam et linum, et operata est consilia manuum suarum.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Facta est quasi navis institoris, de longe portans panem suum.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Et de nocte surrexit, deditque prædam domesticis suis, et cibaria ancillis suis.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Consideravit agrum, et emit eum; de fructu manuum suarum plantavit vineam.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Accinxit fortitudine lumbos suos, et roboravit brachium suum.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Gustavit, et vidit quia bona est negotiatio ejus; non extinguetur in nocte lucerna ejus.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Manum suam misit ad fortia, et digiti ejus apprehenderunt fusum.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Manum suam aperuit inopi, et palmas suas extendit ad pauperem.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Non timebit domui suæ a frigoribus nivis; omnes enim domestici ejus vestiti sunt duplicibus.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Stragulatam vestem fecit sibi; byssus et purpura indumentum ejus.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Nobilis in portis vir ejus, quando sederit cum senatoribus terræ.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Sindonem fecit, et vendidit, et cingulum tradidit Chananæo.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Fortitudo et decor indumentum ejus, et ridebit in die novissimo.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Os suum aperuit sapientiæ, et lex clementiæ in lingua ejus.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Consideravit semitas domus suæ, et panem otiosa non comedit.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Surrexerunt filii ejus, et beatissimam prædicaverunt; vir ejus, et laudavit eam.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Multæ filiæ congregaverunt divitias; tu supergressa es universas.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Fallax gratia, et vana est pulchritudo: mulier timens Dominum, ipsa laudabitur.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Date ei de fructu manuum suarum, et laudent eam in portis opera ejus.
