Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Dies sind die Worte des Königs Lamuel, die Lehre, die ihn seine Mutter lehrete:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Ach, mein Auserwählter, ach, du Sohn meines Leibes, ach, mein gewünschter Sohn,
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
laß nicht den Weibern dein Vermögen und gehe die Wege nicht, darin sich die Könige verderben!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
O, nicht den Königen, Lamuel, gib den Königen nicht Wein zu trinken noch den Fürsten stark Getränke.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Sie möchten trinken und der Rechte vergessen und verändern die Sache irgend der elenden Leute.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Gebet stark Getränke denen, die umkommen sollen, und den Wein den betrübten Seelen,
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
daß sie trinken und ihres Elendes vergessen und ihres Unglücks nicht mehr gedenken.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Tu deinen Mund auf für die Stummen und für die Sache aller, die verlassen sind.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Tu deinen Mund auf und richte recht und räche den Elenden und Armen.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Wem ein tugendsam Weib bescheret ist, die ist viel edler denn die köstlichsten Perlen.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Ihres Mannes Herz darf sich auf sie verlassen, und Nahrung wird ihm nicht mangeln.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Sie tut ihm Liebes und kein Leides sein Leben lang.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Sie gehet mit Wolle und Flachs um und arbeitet gerne mit ihren Händen.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Sie ist wie ein Kaufmannsschiff, das seine Nahrung von ferne bringt.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Sie stehet des Nachts auf und gibt Futter ihrem Hause und Essen ihren Dirnen.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Sie denkt nach einem Acker und kauft ihn und pflanzt einen Weinberg von den Früchten ihrer Hände.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Sie gürtet ihre Lenden fest und stärkt ihre Arme.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Sie merkt, wie ihr Handel Frommen bringt; ihre Leuchte verlöscht des Nachts nicht.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Sie streckt ihre Hand nach dem Rocken, und ihre Finger fassen die Spindel.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Sie breitet ihre Hände aus zu dem Armen und reichet ihre Hand dem Dürftigen.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Sie fürchtet ihres Hauses nicht vor dem Schnee, denn ihr ganzes Haus hat zwiefache Kleider.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Sie macht ihr selbst Decken; weiße Seide und Purpur ist ihr Kleid.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Ihr Mann ist berühmt in den Toren, wenn er sitzt bei den Ältesten des Landes.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Sie macht einen Rock und verkauft ihn; einen Gürtel gibt sie dem Krämer.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Ihr Schmuck ist, daß sie reinlich und fleißig ist; und wird hernach lachen.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Sie tut ihren Mund auf mit Weisheit, und auf ihrer Zunge ist holdselige Lehre.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Sie schauet, wie es in ihrem Hause zugehet, und isset ihr Brot nicht mit Faulheit.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Ihre Söhne kommen auf und preisen sie selig; ihr Mann lobt sie.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Viele Töchter bringen Reichtum; du aber übertriffst sie alle.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Lieblich und schön sein ist nichts; ein Weib, das den HERRN fürchtet, soll man loben.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Sie wird gerühmt werden von den Früchten ihrer Hände; und ihre Werke werden sie loben in den Toren.
