Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Dies sind die Worte des Königs Lemuel, ein Ausspruch, dem ihm seine Mutter einschärfte.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Was ich dir raten soll, mein Sohn? und was, du Sohn meines Leibes, und was, du Sohn meiner gelübde?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Gieb nicht den Weibern deine Kraft, noch deine liebkosungen denen, die Könige verderben.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Nicht gefalle es den Königen, o Lemoel, nicht gefalle es den königen Wein zu trinken, noch Rauschtrank den Fürsten.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Sie möchten sonst trinken und das festgesetzte Recht vergessen und den Rechtshandel aller elenden Leute entstellen.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Gebt Rauschtrank dem, der am Untergehen ist, und Wein solchen, deren Seele betrübt ist.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Der mag trinken und seiner Armut vergessen und seines leids nicht mehr gedenken.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Thue deinen Mund auf für den Stummen, für die Sache aller dahinschmachtenden Leute.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Thue deinen Mund auf, richte gerecht und schaffe recht dem Elenden und Armen!
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Ein wackeres weib, wer mag es finden? Weit über Korallen geht ihr Wert.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Auf sie vertraut ihres Gatten Herz, und an Gewinn fehlt es ihm nicht.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Sie tut ihm liebes und kein Leid ihr ganzes Leben lang.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Sie tut sich um nach Wolle und Flachs und schafft mit arbeitslustigen Händen.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Sie gleicht den Schiffen eines Kaufmanns; von ferne bringt sie ihre Nahrung herbei.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Sie steht auf, wenn's noch Nacht ist, und gibt Speise für ihr Haus und das bestimmte Teil für ihre Mägde.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Sie sinnt auf einen Acker und kauft ihn; von ihrer Hände Frucht pflanzt sie einen Weinberg.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Sie gürtet mit Kraft ihre Lenden und macht ihre Arme rüstig.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Sie merkt, daß ihr Hantieren gedeiht; nicht erlischt des Nachts ihre Leuchte.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Ihre Hände streckt sie nach dem Rocken aus, und ihre Finger ergreifen die Spindel.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Ihre Hand reckt sie dem Elenden hin und ihre Arme streckt sie nach dem Dürftigen aus,
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Sie fürchtet nichts für ihr Haus vom Schnee, denn ihr ganzes Haus ist mit Scharlachwolle gekleidet.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Decken verfertigt sie sich; Byssus und Purpur ist ihr Gewand.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Angesehen ist ihr Gemahl in den Thoren, wenn er Sitzung hält mit den Vornehmen des Landes.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Ein feines Unterkleid fertigt sie an und verkauft's und einen Gürtel übergiebt sie dem Krämer.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Kraft und Hoheit ist ihr Gewand, und so lacht sie des künftigen Tags.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Ihren Mund thut sie mit Weisheit auf, und liebreiche Unterweisung ist auf ihrer Zunge.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Sie überwacht das Thun und Treiben ihres Hauses und Brot der Faulheit ißt sie nie.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Ihre Söhne treten auf und preisen sie glückselig, ihr Gemahl tritt auf und rühmt sie:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
“Gar viele Frauen haben sich wacker erzeigt - du aber übertriffst sie alle!”
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Lug ist die Anmut und ein vergänglicher Hauch die Schönheit: ein Weib, das Jahwe fürchtet, das soll man rühmen!
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Gebt ihr von der Frucht ihrer Hände, und in den Thoren müssen ihr Werke ihr Lob verkünden.
