Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Die Worte an den König Lemuel, ein Spruch, den seine Mutter lehrte:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
"Was soll ich dir, mein Sohn, was Lemuel, mein Erstgeborener, dir sagen? Nicht doch, du meines Leibes Sohn, nicht doch du Sohn, den durch Gelübde ich erworben!
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Nicht gib den Weibern deine Kraft, noch deine Liebe Königs Freundinnen!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Nicht ziemt den Königen, o Lemuel, nicht ziemt den Königen der Weingenuß, so wenig, wie den Fürsten der des Bieres,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
daß er nicht zeche und des Rechts vergäße und der Bedrückten Sache ändere.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Dem Elenden gebt Bier und dem betrübten Herzen Wein!
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Er soll nur trinken und des Jammers so vergessen und seines Leids nicht mehr gedenken!
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Tu deinen Mund für Stumme auf und für die Sache derer, die Vertretung nötig haben!
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Tu deinen Mund auf als gerechter Herrscher, als Anwalt des Bedrängten und des Armen!"
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Ah, wem ein wackres Weib zuteil geworden, dem geht sie über Perlenwert.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Bei ihrem Mann genießt sie Zutrauen, und an Gewinn fehlt es ihm nicht.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Charitin ist sie ihm; sie tut ihm nie ein Leid ihr ganzes Leben.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Die Arbeit nur ist ihre Lust; sie sieht sich um nach Wolle und nach Flachs.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Einem Kauffahrerschiff gleicht sie, von ferne schafft sie sich die Nahrung her.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Früh bricht sie in der Nacht den Schlaf, bereitet Speise ihrem Hausgesinde.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Gern hätte sie ein Feld; sie kauft es vom Ersparten sich und eines Weinbergs Pflanzung.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Hat ihre Lenden fest gegürtet, und rüstig reget sie die Arme.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Jetzt sieht sie, wie voran geht alles, und ihre Lampe bleibt des Nachts nicht ausgelöscht.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Kommt sie alsdann zum Stoff für's Spinnen, so fassen ihre Hände fest die Spindel.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Lädt Arme ein; dem Elenden gibt sie die Hand.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Mit Winterschnee nimmt für ihr Hausgesinde sie es auf; in doppelte Gewandung hüllet sie die Ihren.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Näht Teppiche für sich aus Linnen und aus dem Purpur Kleider.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Obenan steht in den Schulen ihr Gemahl, wenn mit den Ältesten des Landes er zusaminensitzt.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Phöniziens Händlern gibt sie Gürtel; ein feines Unterkleid hat sie gefertigt und verkauft es.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Reich, prächtig ist ihr Kleid, und so lacht sie des künftigen Tages.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Sie spricht, und lautere Wahrheit ist's, und was sie redet, ist nur liebevolle Lehre.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Tatkräftig überwacht sie ihres Hauses Ordnung, und Brot der Faulheit läßt sie nicht genießen.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Und wo sich ihre Kinder zeigen, preist man sie und rühmt sie, wo ihr Gatte:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
"Viel Frauen haben wacker sich gezeigt; du aber übertriffst sie alle.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Wie schwinden Anmut hin und Schönheit! Ein Weib, das Furcht hat vor dem Herrn, das soll man rühmen!
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Zollt ihr, was ihr gebührt! Selbst in den Toren künden ihre Werke ihren Ruhm."
