Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Les paroles du Roi Lémuel et l'instruction que sa mère lui donna.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Quoi? mon fils? quoi, fils de mon ventre? eh quoi? mon fils, pour lequel j'ai tant fait de vœux?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Ne donne point ta force aux femmes, et [ne mets point] ton étude à détruire les Rois.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Lémuel, ce n'est point aux Rois, ce n'est point aux Rois de boire le vin, ni aux Princes de boire la cervoise.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
De peur qu'ayant bu, ils n'oublient l'ordonnance, et qu'ils n'altèrent le droit de tous les pauvres affligés.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Donnez de la cervoise à celui qui s'en va périr, et du vin à celui qui est dans l'amertume de cœur;
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Afin qu'il en boive, et qu'il oublie sa pauvreté, et ne se souvienne plus de sa peine.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Ouvre ta bouche en faveur du muet, pour le droit de tous ceux qui s'en vont périr.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Ouvre ta bouche, fais justice, et fais droit à l'affligé et au nécessiteux.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
[Aleph.] Qui est-ce qui trouvera une vaillante femme? car son prix surpasse de beaucoup les perles.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
[Beth.] Le cœur de son mari s'assure en elle, et il ne manquera point de dépouilles.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
[Guimel.] Elle lui fait du bien tous les jours de sa vie, et jamais du mal.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
[Daleth.] Elle cherche de la laine et du lin, et elle fait ce qu'elle veut de ses mains.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
[He.] Elle est comme les navires d'un marchand, elle amène son pain de loin.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
[Vau.] Elle se lève lorsqu'il est encore nuit, elle distribue la nourriture nécessaire à sa maison, et elle [donne] à ses servantes leur tâche.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
[Zajin.] Elle considère un champ, et l'acquiert; et elle plante la vigne du fruit de ses mains.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
[Heth.] Elle ceint ses reins de force, et fortifie ses bras.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
[Teth.] Elle éprouve que son trafic est bon; sa lampe ne s'éteint point la nuit.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
[Jod.] Elle met ses mains au fuseau, et ses mains tiennent la quenouille.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
[Caph.] Elle tend sa main à l'affligé, et avance ses mains au nécessiteux.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
[Lamed.] Elle ne craint point la neige pour sa famille, car toute sa famille est vêtue de vêtements doubles.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
[Mem.] Elle se fait des tours de lit; le fin lin et l'écarlate est ce dont elle s'habille.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
[Nun.] Son mari est reconnu aux portes, quand il est assis avec les Anciens du pays.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
[Samech.] Elle fait du linge, et le vend; et elle fait des ceintures, qu'elle donne au marchand.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
[Hajin.] La force et la magnificence est son vêtement, et elle se rit du jour à venir.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
[Pe.] Elle ouvre sa bouche avec sagesse, et la Loi de la charité est sur sa langue.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
[Tsade.] Elle contemple le train de sa maison, et ne mange point le pain de paresse.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
[Koph.] Ses enfants se lèvent, et la disent bienheureuse; son mari [aussi], et il la loue, [en disant]:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
[Resch.] Plusieurs filles ont été vaillantes; mais tu les surpasses toutes.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
[Scin.] La grâce trompe, et la beauté s'évanouit; [mais] la femme qui craint l'Eternel, sera celle qui sera louée.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
[Thau.] Donnez-lui des fruits de ses mains, et que ses œuvres la louent aux portes.
