< Приповісті 31 >

1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Kuningas Lemuelin sanat: oppi, jonka hänen äitinsä hänelle opetti:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Ah minun poikani, ah minun kohtuni poika, ah minun toivottu poikani!
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Älä anna vaimon saada tavaraas, ja älä käy niillä retkillä, joissa kuninkaat turmeltuvat.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Ei kuningasten, o Lemuel, ei sovi kuningasten viinaa juoda, eli ruhtinasten väkeviä juotavia,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Ettei he joisi, ja oikeutta unohtaisi, ja vääntelisi köyhäin asiaa.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Antakaat väkeviä juotavia niille, jotka hukkumallnsa ovat, ja viinaa murheellisille sieluille,
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Että he joisivat, ja unohtaisivat ahdistuksensa, ja ei enää johdattaisi mieleensä viheliäisyyttänsä.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Avaa suus mykän edessä, ja auta hyljättyin asiaa.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Avaa suus, ja tuomitse oikein, ja pelasta vaivainen ja köyhä.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Joka toimellisen vaimon löytää, se on kalliimpi kuin kaikkein kallimmat päärlyt:
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Hänen miehensä sydän uskaltaa häneen: hänen elatuksensa ei puutu häneltä.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Hän tekee hänelle hyvää ja ei pahaa kaikkena elinaikanansa.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Hän harjoittaa itsensä villoissa ja pellavissa, ja tekee mielellänsä työtä käsillänsä.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Hän on niinkuin kauppamiehen haaksi, joka elatuksensa tuo kaukaa.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Hän nousee yöllä, ja antaa perheellensä ruokaa, ja piioillensa heidän osansa.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Hän pyytää peltoa ja saa sen, ja istutaa viinapuita kättensä hedelmästä.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Hän vyöttää kupeensa väkevydellä, ja vahvistaa käsivartensa.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Hän näkee askareensa hyödylliseksi: hänen kynttiläänsä ei sammuteta yöllä.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Hän ojentaa kätensä rukkiin, ja tarttuu sormillansa kehrävarteen.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Hän kohottaa kätensä köyhille, ja ojentaa kätensä tarvitseville.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Ei hän pelkää lunta huoneessansa; sillä kaikella hänen perheellänsä ovat kaksinkertaiset vaatteet.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Hän tekee itsellensä makausvaatteita: valkia kallis liina ja purppura ovat hänen pukunsa.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Hänen miehensä on tuttu porteissa, istuissansa maan vanhimpain tykönä.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Hän tekee kallista liinaa ja myy sitä, ja antaa vyön kauppaajalle.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Väkevyys ja kunnia on hänen pukunsa, ja hän nauraa seuraavaiselle ajalle.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Hän avaa suunsa viisaudessa, ja hänen kielensä on suloinen oppi.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Hän katselee kurkistellen, kuinka hänen huoneessansa kaikki asiat ovat, ja ei syö laiskuudessa leipäänsä.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Hänen poikansa tulevat ja ylistävät häntä autuaaksi: hänen miehensä kiittää häntä sanoen:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Moni tytär käyttää itsensä kauniisti; mutta sinä käyt ylitse heidän kaikkein.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Otollinen olla on petollisuus, ihana olla on turha; vaan vaimo, joka Herraa pelkää, ylistetään.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Antakaat hänelle kättensä hedelmästä, ja hänen kättensä työt kiittäkään häntä porteissa.

< Приповісті 31 >